http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1031 Wed, 03 Jun 2026 21:42:56 GMT 2026-06-03T21:42:56Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2254 До питання про момент закінчення контрабанди Дудоров, Олександр Олексійович; Письменський, Євген Олександрович У статті на підставі аналізу здобутків кримінально-правової науки, матеріалів судової практики та положень регулятивного (митного) законодавства з’ясовується момент закінчення контрабанди і, за результатами проведеного аналізу, висуваються рекомендації щодо застосування відповідних положень Кримінального кодексу України. Відзначено, що приводом для звернення до цього задавненого спірного питання, пов’язаного з кримінально-правовою характеристикою контрабанди, стало його винесення на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Констатовано, що в усіх чинних кримінально-правових заборонах, присвячених відповідальності за контрабанду, при описанні об’єктивної сторони використовується єдина конструкція – переміщення через митний кордон України, через що питання про момент закінчення злочину має вирішуватися однаково стосовно усіх передбачених кримінальним законом складів контрабанди. Викладено й оцінено панівний у судовій практиці та юридичній літературі підхід із питання про момент закінчення контрабанди, який з-поміж іншого ґрунтується на граматичному тлумаченні кримінального закону і в межах якого вказаний момент визначається з урахуванням місця, напрямку і способу переміщення предметів контрабанди через митний кордон України. Доведено, що слідування такому традиційному (диференційованому) підходу уможливлює порушення принципу справедливості в кримінальному праві. Водночас піддано критиці висловлювання окремих представників суддівського корпусу про нібито наявну залежність моменту закінчення контрабанди від дій працівників митниці. Окремо розглянуто питання про момент закінчення контрабанди у ситуації, коли її предмети виявлено під час митного контролю міжнародного поштового відправлення, що прибуло в Україну. Поставлено під сумнів правильність відповідної правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Доведено, що питання системної суперечності в законодавчій конструкції складів контрабанди, яка призводить до необґрунтованої диференціації кримінальної відповідальності залежно від напрямку переміщення (ввезення/вивезення) предметів контрабанди за фактично однакового рівня суспільної небезпечності вчиненого, потребує розв’язання у спосіб внесення змін до Кримінального кодексу України. Показано, якими можуть бути такі потенційні законодавчі зміни. The article, drawing upon the achievements of criminal law doctrine, materials of judicial practice, and the provisions of regulatory (customs) legislation, clarifies the moment at which smuggling is deemed completed and, based on the analysis conducted, advances recommendations for the application of the relevant provisions of the Criminal Code of Ukraine. It is noted that the renewed attention to this long-standing, controversial issue concerning the criminal law characteristic of smuggling was prompted by its referral to the Joint Chamber of the Cassation Criminal Court of the Supreme Court.It is established that all currently effective criminal law prohibitions providing for liability for smuggling employ a uniform legislative formula in describing the objective element of the offence—namely, the movement of items across the customs border of Ukraine. Accordingly, the issue of the moment of completion of the offence should be resolved uniformly about all statutory forms of smuggling envisaged by criminal law. The article outlines and evaluates the prevailing approach in judicial practice and legal scholarship to determining the moment of completion of smuggling. This approach, among other things, is based on a grammatical interpretation of criminal legislation and defines the relevant moment with due regard to the place, direction, and method of smuggling items across Ukraine’s customs border. It is demonstrated that adherence to this traditional (differentiated) approach creates the possibility of violating the principle of justice in criminal law. At the same time, the article critically examines the assertions of certain members of the judiciary concerning an alleged dependence of the moment of completion of smuggling on the actions of customs officials.Separate consideration is given to the issue of the moment of completion of smuggling in situations where the items are detected during customs control of an international postal consignment that has arrived in Ukraine. The correctness of the corresponding legal position of the Cassation Criminal Court of the Supreme Court is called into question.It is argued that the issue of systemic inconsistency in the legislative construction of smuggling offences – which results in an unjustified differentiation of criminal liability depending on the direction of movement (import/export) of the smuggled items despite an identical degree of social harmfulness – requires resolution through amendments to the Criminal Code of Ukraine. The article outlines possible legislative changes that could address this problem. Дудоров О. О., Письменський Є. О. До питання про момент закінчення контрабанди = On the issue of the moment of completion of smuggling // Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2026. Серія: ПРАВО. Випуск 93, част.4. С. 66-75. https://orcid.org/0000-0001-7761-7103 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2254 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2253 Про ретроактивну дію кримінального закону в контексті механізму виправлення декларацій, запровадженого в умовах воєнного стану Дудоров, Олександр Олексійович; Письменський, Євген Олександрович Статтю присвячено з’ясуванню того, яким чином механізм виправлення декларацій, запроваджений згідно із Законом від 20 вересня 2023 р. «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану», впливає на застосування ст. 366-2 Кримінального кодексу України (КК) «Декларування недостовірної інформації». Це питання висвітлюється на прикладі конкретного кейсу, який нині перебуває на розгляді Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Констатовано,що,запроваджуючи спеціальний тимчасовий механізм подання та виправлення декларацій, законодавець фактично визнав об’єктивні труднощі належного виконання обов’язку декларування в умовах воєнного стану, через що не міг не змінитися і підхід до кримінально-правової оцінки поведінки осіб, які добровільно усунули недостовірні відомості до початку повної перевірки. Доведено, що об’єктом кримінально-правової оцінки має ставати не первинний (дефектний) акт декларування, а кінцевий стан виконання обов’язку з урахуванням подання виправленої декларації. Показано, що обстоювана позиція узгоджується з панівним у науці кримінального права підходом, у межах якого виокремлюються особливості моменту закінчення злочину, передбаченого ст. 366-2 КК, які, своєю чергою, зумовлені закріпленням у ст. 45 «Про запобігання корупції» права подати виправлену декларацію. Аргументовано, що розглядувана правова ситуація, з одного боку, відрізняється від ситуацій, які були предметом аналізу в Рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 р. (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) і постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 лютого 2025 р. (справа щодо внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів), а, з іншого, є подібною до ситуації, яка виникла на практиці внаслідок набрання чинності Законом від 18 липня 2024 р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (підвищення розміру адміністративно караного викрадення чужого майна). Зроблено висновок про те, що Закон від 20 вересня 2023 р. є законом, що скасовує кримінальну протиправність діяння у контексті відповідальності за ст. 366-2 КК, та у разі добровільного виправлення декларації особою він має зворотну дію у часі. The article examines how the mechanism for submitting and correcting asset declarations introduced by the Law of 20 September 2023 “On Amendments to Certain Laws of Ukraine Concerning theDetermination of the Procedure for Filing Declarations by Persons Authorised to Perform the Functionsof the State or Local Self-Government under Martial Law” affects the application of Article 366-2 of the Criminal Code of Ukraine (“Declaration of False Information”). The issue is analysed through the prism of a specific case currently pending before the Criminal Cassation Court of the Supreme Court. The introduction of a special temporary mechanism for the submission and correction of declarations signifies legislative recognition of the objective challenges in fulfilling declaration duties under martial law. As a result, the approach to criminal-law assessment for individuals who voluntarily corrected inaccurate information before the initiation of full verification requires reconsideration. The analysis supports that criminal-law evaluation should focus on the final state of compliance with declaratory obligations, rather than the initial defective declaration, considering the submission of a corrected declaration. This perspective aligns with prevailing criminal law doctrine, which identifies specific features regarding the completion of the offence under Article 366-2 of the Criminal Code. These features are derived from the statutory right to submit a corrected declaration, as established in Article 45 of the Law of Ukraine On Prevention of Corruption. The authors argue that the legal situation under consideration differs, on the one hand, from the situations analysed in the Decision of the Constitutional Court of Ukraine of 19 April 2000 (case concerning the retroactive effect of criminal law in time) and in the ruling of the Joint Chamber of the Criminal Cassation Court of the Supreme Court of 24 February 2025 (case concerning amendments to the list of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors). On the other hand, it is analogous to the situation that arose in practice following the entry into force of the Law of 18 July 2024 “On Amendments to the Code of Ukraine on Administrative Offences and Certain Other Laws of Ukraine Regarding the Strengthening of Liability for Petty Theft of Another’s Property and the Regulation of Certain Other Issues of Law Enforcement Activity” (increasing the threshold for administratively punishable theft of another’s property). The conclusion is reached that the Law of 20 September 2023 constitutes a law that eliminates the criminal unlawfulness of an act within the meaning of liability under Article 366-2 of the Criminal Code and, in cases where a person has voluntarily corrected a declaration, has retroactive effect. Дудоров О. О., Письменський Є. О. Про ретроактивну дію кримінального закону в контексті механізму виправлення декларацій, запровадженого в умовах воєнного стану = On the retroactive effect of criminal law in the context of the mechanism for correcting asset declarations introduced under martial law // Аналітично-порівняльне правознавство: електронне наукове видання, 2026. Вип. № 02, част.2. С. 338-345. ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7761-7103 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2253 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2252 Концептуальні засади вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за правопорушення проти довкілля у контексті міжнародно-правових інноваційних підходів Письменський, Євген Олександрович Стаття присвячена аналізу впливу новітніх міжнародних документів на реформування кримінального законодавства України у сфері охорони довкілля. Предметом дослідження є матеріально-правові положення Конвенції Ради Європи про захист навколишнього середовища засобами кримінального права (ухвалена 13–14 травня 2025 р.), яка розвиває Директиву (ЄС) 2024/1203 і встановлює стандарти відповідальності за екологічні делікти. Мета статті полягає в тому, щоб через комплексний аналіз зазначених положень з՚ясувати їх значення для гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та сформулювати пропозиції з удосконалення Розділу VIII Особливої частини Кримінального кодексу України.Значущість дослідження для сучасної науки кримінального права полягає в її актуальності на тлі інтенсифікації міжнародних процесів стандартизації екологічної політики, особливо для України, яка прагне інтеграції до європейського співтовариства. Здійснена наукова розвідка покликана сприяти розвитку теорії кримінально-правової охорони довкілля, зважаючи на транснаціональний характер екологічних деліктів і потребу в посиленні санкцій, що узгоджується з глобальними викликами, такими як забруднення, незаконний обіг відходів та деградація ресурсів.Основні досягнення проведеної роботи полягають у формуванні пропозицій з уніфікації конструкцій складів екологічних правопорушень на основі градації шкоди (від безнаслідкових проступків до особливо тяжких злочинів) із формалізованими визначеннями істотної, значної, тяжкої шкоди та особливо тяжких наслідків. Пропонується установити ознаки, що кваліфікують склади кримінальних правопорушень проти довкілля, узгодивши їх зі ст. 36 зазначеної Конвенції. Виявлено прогалини в кримінальному законодавстві України, для подолання яких пропонується додати нові статті, зокрема про незаконний випуск продукції з порушенням екологічних вимог, незаконний обіг відходів, озоноруйнівних речовин, ртуті та радіоактивних матеріалів, забір вод, утилізацію суден, торгівлю деревиною.У результаті сформульовані три основні напрями реформування кримінального законодавства: забезпечення єдиного підходу до диференціації відповідальності за рівнем спричиненої шкоди, установлення нових ознак, що кваліфікують склади кримінальних правопорушень проти довкілля, та заповнення прогалин новими кримінально-правовими нормами. The article analyses the impact of recent international instruments on reforming Ukraine՚s criminal legislation on environmental protection. The study focuses on the substantive provisions of the Council of Europe Convention on the Protection of the Environment through Criminal Law, adopted on 13–14 May 2025. This Convention builds on Directive (EU) 2024/1203 and sets liability standards for environmental oʒences. The aim is to determine, through a comprehensive analysis of these provisions, their signiЕcance for harmonising national law with European standards. The article also seeks to propose ways to improve Chapter VIII of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. The signiЕcance of the research for contemporary criminal law science lies in its relevance against the backdrop of intensiЕed international processes of standardisation in environmental policy, especially for Ukraine, which aspires to integrate into the European community. The study aims to contribute to the development of the theory of criminal-law protection of the environment, taking into account the transnational nature of environmental offenses and the need to strengthen sanctions, in line with global challenges such as pollution, illegal waste circulation, and resource degradation. The main achievements of the research consist of formulating proposals for the unification of the structures of environmental offences based on a gradation of harm (ranging from non-consequential misdemeanours to particularly grave crimes), with formalised definitions of substantial, significant, serious harm and particularly grave consequences. It is proposed to establish qualifying features of criminal offences against the environment in alignment with Article 36 of the Convention.Gaps in Ukraine՚s criminal legislation have been identified, for which it is proposed to introduce new articles, particularly concerning the unlawful release of products in violation of environmental requirements, the illegal circulation of waste, ozone-depleting substances, mercury, and radioactive materials, water abstraction, ship disposal, and the timber trade.As a result, three main directions of reforming criminal legislation are formulated: ensuring a unified approach to the differentiation of liability according to the level of harm caused, establishing new qualifying features of environmental offences, and flling gaps with new criminal-law provisions. Письменський Є. О. Концептуальні засади вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за правопорушення проти довкілля у контексті міжнародно-правових інноваційних підходів = Conceptual Foundations for Improving Criminal Legislation on Liability for Environmental Offences in the Context of International Legal Innovative Approaches // Питання боротьби зі злочинністю: збірник наукових праць. Харків: Право, 2025. Випуск 50. Том 1. С. 79-87. https://orcid.org/0000-0001-7761-7103 Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2252 2025-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2251 Підакцизні товари як предмет незаконного обігу: проблеми визначення в контексті формування та реалізації кримінально-правової політики Дудоров, Олександр Олексійович; Письменський, Євген Олександрович У статті здійснено комплексний правовий аналіз поняття підакцизних товарів як предмета злочину, передбаченого ст. 204 Кримінального кодексу України. На основі статистичних даних, матеріалів судової практики й теоретичних підходів доведено, що формально-легальне тлумачення цього поняття, у межах якого (тлумачення) акцентовано на положеннях регулятивного (податкового) законодавства, є недостатнім для ефективного правозастосування, а отже, неприйнятним. Аргументовано, що під час застосування ст. 204 Кримінального кодексу України алкогольними напоями як різновидом підакцизних товарів слід визнавати ті, що відповідають таким ознакам: 1) їх одержання відбувається в спосіб спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлення здійснюється на основі харчових спиртів; 2) вміст спирту етилового становить понад 1,2 % об’ємних одиниць; 3) вигляд продукції має імітувати (копіювати) легально виготовлений алкогольний напій (зокрема через використання підробленої акцизної марки), а винний повинен здійснювати протиправне поводження з нею (продукцією) як із визначеним регулятивним законодавством підакцизним товаром. Обстоюється позиція, відповідно до якої поняття алкогольних напоїв як підакцизного товару є частково бланкетним, через що його слід висвітлювати комплексно, звертаючись до нормативно визначених ознак цієї категорії товарів, водночас зважаючи на призначення кримінально-правової заборони, що має забезпечувати протидію обігу незаконно виготовлених (нелегальних) алкогольних напоїв (це такі товари, які можна вважати підакцизними як за нормативними (юридичними) ознаками відповідності, так і з огляду на фактичну належність до відповідної категорії товарів з ознаками імітування підакцизної продукції). Проаналізовано еволюцію поглядів суддів вищої судової інстанції України на досліджуване питання кримінально-правової кваліфікації. Розглянуто позицію Великої Палати Верховного Суду, яка у своїй постанові підтримала й розвинула зазначену вище позицію, сформулювавши висновок про те, що поняття підакцизних товарів як предмета злочину, передбаченого ст. 204 Кримінального кодексу, має «гібридну» природу, поєднуючи певні нормативні й фактичні ознаки. The article offers a comprehensive legal analysis of the concept of excise goods as the object of the crime under Article 204 of the Criminal Code of Ukraine. Drawing on statistical data, judicial practice, and theoretical approaches, it demonstrates that a purely formal-legal interpretation-focused exclusively on the provisions of regulatory (tax) legislation-is insufficient for effective law enforcement and therefore unacceptable. It is argued that when applying Article 204 of the Criminal Code of Ukraine, alcoholic beverages as a type of excise goods should be defined by the following features: 1) they are produced through the alcoholic fermentation of sugar-containing materials or manufactured from food-grade spirits; 2) they contain more than 1.2% ethanol by volume; 3) the product is designed to imitate (or copy) a legally produced alcoholic beverage (including through the use of counterfeit excise stamps), and the offender engages in unlawful conduct with it as an excise good defined by regulatory law. The article supports the view that the concept of alcoholic beverages as excise goods is partially blanket in nature, and therefore should be interpreted comprehensively-by referring to the legally defined features of this category of goods, while also considering the purpose of the criminal prohibition, which is to counteract the circulation of illegally produced (illicit) alcoholic beverages. These are goods that can be regarded as excise both because of their normative (legal) characteristics and because they, in practice, belong to the category of goods that imitate excise products. The article also examines and analyses the evolution of the views of judges of Ukraine’s highest judicial instance on this issue of criminal law qualification. In particular, it reviews the position of the Grand Chamber of the Supreme Court, which in its ruling supported and developed the view mentioned above, concluding that the concept of excise goods as the object of the crime under Article 204 of the Criminal Code has a "hybrid" nature, combining certain normative and factual features. Дудоров О., Письменський Є. Підакцизні товари як предмет незаконного обігу: проблеми визначення в контексті формування та реалізації кримінально-правової політики = Excise goods as the object of illicit trade: challenges of definition in the context of formulating and implementing criminal law policy // Наука і правоохорона, 2025. Вип. 3(69). С.41- 51. ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7761-7103 Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2251 2025-01-01T00:00:00Z