http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1246 Thu, 23 Apr 2026 17:26:47 GMT 2026-04-23T17:26:47Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1534 «Поетичний інструментарій» у музичній ліриці французького поета ХІХ ст. Поля Верлена. Остапова, Людмила Володимирівна; Ostapova, Lyudmyla Volodymyrivna Устатті на матеріалі поетичних творів французького поета Поля Верлена досліджено художні засобипоетичного мовлення, які використовував автордля створення «музичних» віршів, розглянуто основні риси ліричних творів поета. Стаття розкриваєвиразність поетичного стилю митця через аналіз асонансів, алітерацій та ритмічних структур, які визначають музичну гармонію в його творах. Особливий акцент робиться на ролі метафор, символів та звукових образів як ключових елементів, що сприяютьсугестивності та створенню враження музичності в поезії Верлена. Через вірші поета в статті висвітлюється його унікальний підхід до використання ритму та мелодійності, що робить його твори виразними та витонченими. Дол аючи літературні стандарти, Верлен створює світнеясн их, важковловимих настроїв, відчуттів, асоціацій, які він утілює у надзвичайно тонких, музикальних віршах. Поет начебто свідомо відвертається від реальних подій у світі та в історії людей, щоб безоглядно дослухатися до свого серця.Результати дослідження вказують на т е, що використання зазначених художніх прийомів у творчості Поля Верлена є ефективним інструментом для досягнення головного концепту поезії символістів – сугестії, музичності, легкостіувір шах, що вирізняє Поля Верленав поетичній традиціїта зберігає його творчий внесок у світ літератури.У статті подано аналіз перекладацьких стратегій М.Лукаша таГ. Кочура щодо відтворення лінгвопоетичних особливостей поезій П.Верлена. Перекладачами втілено різноманітні моделі поетичного мовлення поета.М.Лукаш звертається до барокової, романтичної та неоромантичної традицій української літератури у своїх перекладах Верлена. Перекладач використовує лінгвопоетику народнопісенного романтизму і, водночас, неоромантизму зламу століть, мобілізуючи досвід українських поетів, що саме у фольклорі шукали поетичні засоби розвитку українського неоромантизу, і значною мірою, українського символізму. Розглядається глибокий вплив «музичної лірики» Поля Верлена на творчість українських поетів, зокрема П.Тичину. Ім’я ПоляВерленає знаковим не лише у французькій, а й у світовій літературі. Він був і залишається неперевершеним майстром поезії та фундатором символізму.In the article, based on the poetic works of the French poet Paul Verlaine the artistic means of poetic speech used by the author to create «musical» poems are studied, the main features of the poet’s lyrical works are considered. The article examines the expressiveness of the artist’s poetic style through the analysis of assonances, alliterations and rhythmic structures that determine musical harmony in his works. Special emphasis is placed on the role of metaphors, symbols and sound images as leading elements, contributing to suggestiveness and creating an impression of musicality in Verlaine’s poetry. The article highlights the unique approach to the use of rhythm and melody, which makes poet’s works expressive and refined. Overcoming literary standards, Verlaine creates a world of vague, elusive moods, feelings, associations, which he embodies in extremely subtle, musical poems. The poet seems to consciously turn away from real events in the world and in the history of people in order to listen to his heart.The results of the study indicate that the use of these artistic techniques in Paul Verlaine’s work is an effective tool for achieving the main concept of symbolist’s poetry – suggestion, musicality, lightness in poems, which distinguishes Paul Verlaine in the poetic tradition and preserves his creative contribution to the world of literature.The article presents an analysis of the translation strategies of M. Lukasz and H. Kochur regarding the reproduction of the linguopoetic features of P. Verlaine’s poems. The translators embodied various models of the poet’s poetic speech. M. Lukash refers to the baroque, romantic and neo-romantic traditions of Ukrainian literature in his translations of Verlaine.The translator uses the lingupoetics of folk song romanticism and, at the same time, neo-romanticism of the turn of the century, mobilizing the experience of Ukrainian poets, who sought poetic means of developing Ukrainian neo-romanticism, and to a large extent, Ukrainian symbolism, precisely in folklore. The deep influence of Paul Verlaine’s «musical lyrics» on the work of Ukrainian poets, particular P. Tychyna, is considered.The name of Paul Verlaine is a sign not only in French, but also in world literature. He was and still remains an unsurpassed master of poetry and the founder of symbolism. Остапова Л. «Поетичний інструментарій» у музичній ліриці французького поета ХІХ ст. Поля Верлена. Вісник науки та освіти. Філологія. 2024. № 1(19) 2024. С. 396–408. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1534 2024-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1533 Міфопоетика у постмодерному романі Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» Остапова, Л. В. У статті увага зосереджена на понятті «міфопоетика», як на потужному інструменті, який письменники використовують для створення багатошарових, символічних і повних глибинного сенсу текстів, на при-кладі роману Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма». Автор майстерно вплітає міфологічні мотиви в тканину свого твору, створюючи атмосферу загадковості та підкреслюючи універсальні людські теми. Завдяки міфологічним мотивам Іларіон Павлюк у романі виходить за межі конкретної історії і торкається універсальних питань буття, добра і зла, життя і смерті. Автор звертається до глибинної символізації біблій-них та міфологічних алюзій. Нами виділено ключові міфологічні елементами в романі, а саме: пітьма, село Буськів Сад (ад), звір, печера та ін. Пітьма в романі постає символом зла, яке загрожує героям, але водночас і спокусливою силою, що приваблює їх. Цей архетип пронизує ввесь роман, від назви до сюжетних ліній. Пітьма тут – це не про-сто відсутність світла, а безодня, що таїть у собі таємниці, страхи і спокуси. Село Буськів Сад у романі – не тільки місце дії, а своєрідний мікрокосмос, де відображаються всі людські вади і чесноти. Село нагадує міфологічний сад, який колись був раєм, але тепер перетворився на місце гріха і страждання. Серійний вбивця, якого називають Звіром, є архетипом зла, що загрожує спокою села. Його образ нагадує міфологіч-них монстрів, які карають людей за їхні гріхи. Ще одним символом роману, що сприяє міфопоетиці твору є вода, як символ очищення і відродження з одного боку, та небезпеки і загибелі – з іншого. Річка, що протікає через село, є межею між світом живих і мертвих.У статті аналізується вплив на творчість Іларіона Павлюка художніх методів латиноамериканського «магічного реалізму» та оригінального українського його відповідника – «химерної прози». Проводиться паралель між зразками художніх творів цих напрямів і сучасною літературою. У дослідженні доведено, що міфопоетика в романі Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма» надає твору глибини і багатошаровості. Завдяки використанню міфологічних мотивів автор створює уні-кальний світ, в якому реальність переплітається з міфом, а читач має можливість замислитися над вічними питаннями буття. The article focuses on the concept of «mythopoetics» as a powerful tool that writers use to create multilayered, symbolic and full of deep meaning texts, using the example of Illarion Pavliuk's novel «I See You Are Interested in Darkness». The author skilfully weaves mythological motives into the fabric of his work, creating an atmosphere of mystery and emphasising universal human themes. Thanks to mythological motives, Ilarion Pavliuk goes beyond the specific story in his novel and touches upon universal questions of existence, good and evil, life and death. The author refers to the deep symbolism of Bible and mythological allusions.We have identified the key mythological elements in the novel, namely: darkness, the village of Buskiv Sad (hell), a beast, a cave, etc. Darkness in the novel is a symbol of evil that threatens the characters, but at the same time a seductive force that attracts them. This archetype permeates the entire novel, from the title to the storylines. Here, darkness is not just the absence of light, but an abyss that conceals secrets, fears, and temptations. The village of Buskiv Sad in the novel is not only a place of action, but also a kind of microcosm where all human vices and virtues are reflected. The village resembles a mythological garden that was once a paradise, but has now become a place of sin and suffering. The serial killer, called the Beast, is an archetype of evil that threatens the peace of the village. His image is reminiscent of mythological monsters that punish people for their sins. Another symbol of the novel that contributes to the mythopoetics of the work is water, as a symbol of purification and rebirth on the one hand, and danger and death on the other. The river that flows through the village is the boundary between the world of the living and the dead.The article analyses the influence of artistic methods of Latin American magical realism and its original Ukrainian counterpart – bizarre prose on the works of Ilarion Pavliuk. A parallel is drawn between samples of works of art of these trends and modern literature.The study proves that mythopoetics in Illarion Pavliuk's novel «I See You Are Interested in Darkness» adds depth to the work. Through the use of mythological motives, the author creates a unique world in which reality is intertwined with myth, and the reader has the opportunity to reflect on the eternal questions of existence. Остапова Л. Міфопоетика у постмодерному романі Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить пітьма». Наукові записки. Філологічні науки. 2024. Випуск № 4 (211). С. 99–104. Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1533 2024-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1532 Символізм простору та огорожі в романі Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» Остапова, Людмила Володимирівна; Ostapova, Liudmyla Volodymyrivna У статті досліджується символічне значення простору та огорожі в романі Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі». Твір, що розповідає про дружбу між сином нацистського офіцера та єврейським хлопчиком-в’язнем концтабору, набуває особливої гостротизавдяки використанню символічних образів. Метою дослідження є аналіз того, як простір та огорожа з колючого дроту навколо концтабору функціонують як ключові символи, що розкривають теми невинності, ізоляції, нерозуміння та трагедії Голокосту.Особлива увага приділяється аналізу контрасту між двома різними просторами: комфортним будинком Бруно в Берліні та суворим, позбав-леним будь-яких зручностей табором «Геть-Звідси» (Аушвіц). Будинок символізує безтурботне дитинство та незнання Бруно про реалії світу дорослих, тоді як табір втілює страждання, смерть та жахи геноциду. Наративна стратегія автора, що полягає у використанні дитячої перспек-тиви, підсилює цей контраст, створюючи потужний емоційний ефект. Бруно не розуміє справжнього призначення табору, сприймаючи його як дивне місце, де люди носять «смугасті піжами». Його невинні запитання та коментарі підкреслюють абсурдність нацистської ідеології та жахливу реальність Голокосту.Центральним символом роману є огорожа з колючого дроту, що фізично розділяє Бруно та Шмуля (хлопчика-в’язня), символізуючи поділ між світом свободи та світом ув’язнення, між «цивілізованим» світом та світом переслідувань і геноциду. Для Бруно огорожа є лише фізичною перешкодою, яку можна подолати, тоді як для Шмуля вона є межею між життям та смертю. Огорожа також символізує ізоляцію в’язнів від зовніш-нього світу, їхню дегуманізацію в очах нацистів та глибоке нерозуміння Бруно справжньої суті того, що відбувається за її межами.У статті аналізуються також інші просторові образи, такі як: простір за огорожею, що для Бруно є загадковим та незвіданим, та «смугасті піжами» в’язнів, що символізують знеособлення та масове знищення. Досліджується роль контрасту між різними просторовими образами як художнього прийому, що підкреслює трагізм ситуації.У висновках увага акцентується на тому, що роман Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» порушує складні моральні питання, такі як відповідальність, толерантність, дружба, зрада та наслідки ненависті. Він змушує задуматися про вибір, який стоїть перед кожною людиною в умовах конфлікту та жорстокості.The article explores the symbolic meaning of space and fence in John Boyne's novel «The Boy in the Striped Pyjamas». The work, which tells the story of the friendship between the son of a Nazi officer and a Jewish boy prisoner in a concentration camp, becomes particularly poignant through the use of symbolic images. The study aims to analyze how space and barbed wire fence around the concentration camp function as key symbols that reveal the themes of innocence, isolation, misunderstanding, and the tragedy of the Holocaust.Particular attention is paid to analyzing the contrast between two different spaces: Bruno's comfortable home in Berlin and the harsh, deprived of any amenities camp «Get Out of Here» (Auschwitz). The house symbolizes Bruno's carefree childhood and ignorance of the realities of the adult world, while the camp embodies the suffering, death, and horrors of genocide. The author's narrative strategy of using a child's perspective reinforces this contrast, creating a powerful emotional effect. Bruno does not understand the camp's true purpose, perceiving it as a strange place where people wear «striped pyjamas». His innocent questions and comments emphasize the absurdity of Nazi ideology and the horrific reality of the Holocaust.The central symbol of the novel is the barbed wire fence that physically separates Bruno and Schmull (the boy prisoner), symbolizing the division between the world of freedom and the world of imprisonment, between the «civilized» world and the world of persecution and genocide. For Bruno, the fence is just a physical obstacle that can be overcome, while for Schmull it is the line between life and death. The fence also symbolizes the prisoners' isolation from the outside world, their dehumanization in the eyes of the Nazis, and Bruno's deep misunderstanding of the true nature of what is happening outside.The article also analyses other spatial images, such as the space behind thefence, which is mysterious and unknown to Bruno, and the prisoners' «striped pajamas», which symbolize depersonalization and mass destruction. The role of the contrast between different spatial images as an artistic device that emphasizes the tragedy of the situation is investigated.The conclusions emphasize that John Boyne's novel «The Boy in the Striped Pyjamas» raises complex moral issues such as responsibility, tolerance, friendship, betrayal, and the consequences of hatred. It makes us think about the choices that every person faces in the face of conflict and cruelty. Остапова Л. Символізм простору та огорожі в романі Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі». Вісник науки та освіти. Філологія. 2025. №1 (31). С. 477–485. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1532 2025-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1531 Художні засоби комічного та трагічного в романі Фредеріка Бакмана «Чоловік на ім’я Уве»: дослідження жанрової специфіки. Остапова, Людмила; Ostapova, Liudmyla У статті досліджено співвідношення комічного та трагічного в романі сучасного шведського письменника Фредеріка Бакмана «Чоловік на ім’я Уве» з метою визначення жанрової специфіки твору. Аналізуються засоби творення комічного ефекту, зокрема іронія, гіпербола, гротеск та їхня роль у розкритті характеру головного героя. Розглядаються трагічні аспекти роману, пов’язані з втратою, самотністю, відчуженням та боротьбою з бюрократичною системою. Дослідження показує, що комічне та трагічне в романі Ф. Бакмана нерозривно пов’язані та взаємодоповнюють одне одного, що створює складну та багатогранну картину людського існування. Комічні ситуації та діалоги часто виникають на тлі трагічних обставин, створюючи ефект трагікомедії. Іронія та гротеск дозволяють автору зобразити складність людського існування, де радість та горе, сміх та сльози переплітаються між собою. Гіперболізація рис характеру головного героя твору Уве, його буркотливості та педантизму, створює комічний ефект, але водночас підкреслює його самотність та вразливість. Трагічна лінія роману, пов’язана зі смертю дружини Уве та його відчуттям втрати сенсу життя, пом’якшується гумором та іронією. Спроби Уве покінчити життя самогубством, хоч і є проявом глибокої трагедії, зображені автором з елементами комізму, що дозволяє читачеві не втрачати оптимізму. Стаття доводить, що твір Ф. Бакмана «Чоловік на ім’я Уве» є прикладом трагікомічного роману, де комічне та трагічне існують у діалектичній єдності. Поєднання цих двох начал дозволяє автору створити глибокий та емоційно насичений твір, який змушує читача сміятися та плакати, співчувати героям та задумуватися над важливими життєвими питаннями. Дослідження жанрової специфіки роману сприяє глибшому розумінню творчості Фредеріка Бакмана та його внеску в сучасний літературний процес. The article examines the correlation between comic and tragedy in the novel by a modern Swedish writer Frederick Bachmann «A Man Called Ove» in order to determine the genre specificity of the work. The means of creating a comic effect, in particular irony, hyperbole, grotesque and their role in revealing the character of the protagonist are analyzed. The tragic aspects of the novel related to loss, loneliness, alienation, and the struggle against the bureaucratic system are considered. The study shows that comic and tragedy in F. Bachmann’s novel are inextricably linked and complement each other. Comic situations and dialogues often occur against the background of tragic circumstances, creating the effect of tragicomedy. Irony and grotesque allow the author to depict the complexity of human existence, where joy and grief, laughter and tears are intertwined. The hyperbolisation of the protagonist Uwe’s character traits, his grumpiness and pedantry, creates a comic effect, but at the same time emphasizes his loneliness and vulnerability. The tragic line of the novel, connected with the death of Uwe’s wife and his sense of loss of the meaning of life, is softened by humor and irony. Uwe’s attempts to commit suicide, although a manifestation of a deep tragedy, are depicted with elements of comedy, which allows the reader to remain optimistic. The article proves that F. Bachmann’s novel «A Man Called Ove» is an example of a tragicomic novel, where the comic and the tragic exist in a dialectical unity. The combination of these two principles allows the author to create a deep and emotionally rich work that makes the reader laugh and cry, sympathize with the characters, and reflect on important life issues. The study of the novel’s genre specificity contributes to a deeper understanding of Frederick Bachmann’s work and his contribution to modern literature. Остапова Л. Художні засоби комічного та трагічного в романі Фредеріка Бакмана «Чоловік на ім’я Уве»: дослідження жанрової специфіки. Актуальні питання гуманітарних наук. Випуск № 83. Т.2. 2025. С. 225–229 Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1531 2025-01-01T00:00:00Z