http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1255 Thu, 23 Apr 2026 17:26:42 GMT 2026-04-23T17:26:42Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1518 Жанр художнього бойовика в сучасній літературі Volosianko, Ivanna; Varvaruk, Inna; Волосянко, Іванна; Варварук, Інна The article analyzes the role of the fictional action genre in the contemporary literary context, using works centered around the Russo-Ukrainian War as examples. It outlines the dynamics of its development, thematic scope, changes, and innovative trends that have taken place within this genre. It is established that the priority of literary genres, including the action genre, is directly influenced by the literary context, making the plots more intricate and the characters more realistic and ambivalent. The works of L. Kononovych, P. Mykhailov, and A. Mironenko are examined, where the main character is an idealized warrior with an active combat past, often associated with Afghanistan. Despite being surrounded by passive individuals, the protagonist always seeks to fulfill the instinct of a soldier, reclaim feelings of national dignity, and carry out their mission, regardless of personal comfort or morality. The Ukrainian action genre is noted for its reflection of real events, national issues in Ukrainian society, and its condemnation of war. У статті на прикладі творів про російсько-українську війну проаналізовано роль жанру художнього бойовика в сучасному літературному контексті, окреслено динаміку його розвитку, проблемно-тематичний масш- таб, зміни та новаторські тенденції, які відбулись у зазначеному векторі генерики. З’ясовано, що пріоритетність літературних жанрів, зокрема і жанру художнього бойовика, безпосередньою мірою визначається літературним контекстом, який робить сюжети складними, а персонажів – більш реалістичними та амбівалентними. Досліджено, що у творах Л. Кононовича, П. Михайлова, А. Мироненка головний герой – ідеалізований воїнборець з активним бойовим минулим (здебільшого пов’язане із Афганістаном), який хоч і оточений пасивними людьми, але завжди прагне реалізувати інстинкт воїна, відвоювати почуття національної гідності, виконує свою місію, незалежно від особистого комфорту чи моралі. Визначено, що український художній бойовик відображає постійне спрямування на реальні події, на національні проблеми українського суспільства, на засудження війни. Волосянко І. В., Варварук І. В. Жанр художнього бойовика в сучасній українській літературі. Knowledge. Education. Law. Management. 2023. № 4 (56). C. 81–86. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1518 2023-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1517 Події російсько-української війни в антимілітарній прозі сучасних українських авторів: крізь призму антиколоніальної критики Волосянко, І. В.; Volosianko, I.V. Історія російсько-української війни, починаючи ще з 2014 року, а особливо після 24 лютого 2022 року, стала потужним каталізатором розвитку нової української антивоєнної прози, котра репрезентує війну як абсурдну реальність у всіх її виявах – біль, жах, руйнування, смерть. Упродовж останніх років вийшла друком доволі помітна кількість різноманітних видань про АТО, події на сході країни, серед яких важливе місце посідають твори Світлани Талан «Ракурс» та «Оголений нерв», Леоніда Капелюшного «Дике поле» тощо. Мета статті полягає у необхідності дослідити ідейно-естетичні особливості прози сучасних українських авторів про події російсько-української війни. У статті з’ясовано, як через воєнні вчинки розкриваються характери персонажів, їхня психологія та мотивація. Особливу увагу приділено історично-соціальному контексту як чиннику, який впливає на поведінку героїв-сучасників і формує їх. З огляду на це під час вивчення художнього показу цих подій у літературних текстах українських письменників, що досліджуються, актуалізовано методологію постколоніальної критики, яка володіє інструментарієм тлумачення історичних ексцесів, їхніх причин, а також віддалених наслідків, у тому числі майже 400-літнього панування Росії над Україною, постійного винищування найменших паростків української самоідентифікації і намагання нашого народу боронити й сповідувати власну національну ідею української незалежності. Для аналізу художніх текстів про перший етап російськоукраїнської війни (2014 – 2021 рр.) використано праці О. Багана, Є. Гуцала Д. Донцова, В. Лизанчука, Ю. Липи як якісний інструментарій постколоніальної критики, що має найкращий результат при трактуванні долі постколоніальних держав, а саме такою виявляється й Україна впродовж усіх років своєї новітньої історії (1991 – 2022).The history of the Russian-Ukrainian war, starting from 2014, and especially after February 24, became a powerful catalyst for the development of a new Ukrainian war prose, which represents the war as an absurd reality in all its manifestations – pain, horror, destruction, death. In recent years, a fairly large number of various publications about the ATO, events in the east of the country, among which Svitlana Talan's works "Perspective", "Bared Nerve", Leonid Kapelyushnyi's "Wild Field", etc., occupy an important place. The article explains how characters' nature, their psychology and motivation are revealed through actions. Special attention is paid to the historical and social context as a factor that influences the behaviour of contemporary heroes and shapes them. In view of this, during the study of the artistic display of these events in the literary texts of the studied Ukrainian writers, emphasis was also placed on post-colonial criticism, which has the tools to interpret historical excesses, their causes, as well as distant consequences, including the almost 400-year rule of Russia over Ukraine, constant extermination of the smallest sprouts of Ukrainian self-identification and the efforts of our people to profess their own national idea of Ukrainian independence. For the analysis of literary texts about the first stage of the RussianUkrainian war (2014 – 2021), the works of O. Bahan, Ye. Gutsal, D. Dontsov, V. Lyzanchuk, Yu. Lypa were used as a high-quality toolkit of postcolonial criticism, which has the best results in interpretation the fate of postcolonized states, and that is exactly what Ukraine has been doing throughout all the years of its recent history (1991 – 2022). Волосянко І. В. Події російсько-української війни в антимілітарній прозі сучасних українських авторів: крізь призму антиколоніальної критики. Прикарпатський вісник Наукового товариства імені Шевченко. Слово. 2022. № 17 (65). С. 372–380. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1517 2022-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1516 Ідеологічна дихотомія українського соціуму в умовах збройного протистояння під час «гібридної» війни в Україні Волосянко, І.В. Російсько-українська війна як мілітарна домінанта сучасного збройного протистояння загальноєвропейського значення розпочалася ще 2014 року. З боку росіян вона з перших днів проявилася як явище потворне, як абсолютне нехтування усіма правилами та нормами, передбаченими багатьма міжнародними документами ХХ ст. з питань ведення воєнних дій. Усталена століттями і вписана в історичну культуру українців модальність щодо братського російського народу призвела наш уряд до нехтування очевидною небезпекою, хоч США й Західна Європа постійно попереджали про невідворотність воєнної агресії з боку Росії. Віковічний тоталітарний досвід спрацював на користь путінської Росії безвідмовно. Тільки страшна іловайська трагедія змусила навіть найбільш ліберальних і тих, що ще сповідуюють «братерські» почуття до Росії українських воєначальників розплющити очі й побачити споконвічного ворога в усій потворності його цинізму й патологічній жорстокості. На жаль, і цивільне населення на окупованій території виявилося настільки зомбованим ідеєю відновлення СРСР, що фактично відразу поділилося на табори, які ворогують між собою. Ті, хто вітав прихід «русского міра», наївно сподівалися на матеріальні блага й пенсії, «як у Москві» [6, с. 230]. Заради таких ефемерних ілюзій здебільшого старше покоління на Донбасі схвально ставилося до приєднання онуків, синів і доньок до місцевих збройних угруповань. Зазначені ідеологічні колізії відобразились у художній літературі про війну. Наприклад, мати Геннадія (роман «Ракурс» Світлани Талан) аж розплакалася від щирого розчулення, коли побачила сина в незвичній формі мало не карнавального штибу: «Я (…) офіційно вступив до Великого війська Донського. Мені видали форму козаків, кубанку. СКС – карабін Сімонова (…) Мама, побачивши мене у формі, розчулилась і розплакалась» [10, с. 68–69]. Водночас поява «ряжених», тобто тих, що «мавпують» своїм одягом колишніх козаків «війська донського», до якого українську молодь наполегливо агітували вступати на окупованих Росією територіях Луганщини та Донеччини, засвідчила те, що російські ідеологи використовували й досі використовують усі засоби пропаганди й лицемірства, щоби тільки розколоти українське суспільство, зробити ворогами представників єдиного народу, не дати можливості українцям усвідомити, що на території Донбасу йдеться аж ніяк не про їхні, а тільки про суто російські інтереси. Місцевий цивільний соціум як активний учасник протистояння на Донбасі також виявився зовсім не мирним,а тим більше – не громадянсько свідомим. Практично в усіх художніх текстах літератури про російсько-українську війну більшою чи меншою мірою автори роблять екскурси, як ще від кінця 40-х рр. ХХ ст. населення на Донбасі було перелякане патріотичною свідомістю «западенців», а тому навіть у ХХІ ст. найстарше покоління донеччан і далі панічно боялося приходу на Донбас бандерівців і «Правого сектора». До речі, саме на цю авдиторію робило ставку проросійське телебачення, поширюючи страшилки, в яких нібито «правосєкі» розпинали маленьких дітей, отримавши перемогу над сепаратистами. Ширилися чутки, що бандерівці розстрілюватимуть всіх, хто має більше 60-и років, щоб не платити цим людям пенсію. Саме це покоління, репрезентоване переважно бабусями, волало до Путіна про необхідність приєднання до Росії, урочисто ходило голосувати за своє існування в єдиному просторі з Росією, як було в часи СРСР, що слугувало причиною виникнення частих конфліктів. he Russian-Ukrainian war as the military dominant of the modern armed confrontation of European significance began in 2014. The first days of this war demonstrated its ugly nature, as an absolute disregard for all the rules and regulations stipulated by many international documents of the 20th century concerning military operations. Established for centuries and inscribed in the historical culture of Ukrainians, the modality towards the fraternal Russian people led our government to neglect the obvious danger, although the USA and Western Europe constantly warned about the inevitability of military aggression by Russia. Age-old totalitarian experience worked in favor of Putin’s Russia without fail. Only the terrible Ilovai tragedy forced even the most liberal and those who still profess “fraternal” feelings towards Russia of the Ukrainian military leaders to open their eyes and see the ancient enemy in all the ugliness of his cynicism and pathological cruelty. Unfortunately, the civilian population in the occupied territory was so obsessed with the idea of restoring the USSR that it actually immediately divided into camps that are at war with each other. Those who welcomed the arrival of the “Russian peace” naively hoped for material benefits and pensions, “as in Moscow” [6, p. 230]. For the sake of such ephemeral illusions, mostly the older generation in Donbas approved of the joining of grandchildren, sons and daughters to local armed groups. The mentioned ideological conflicts were reflected in the fiction about the war. For example, Gennady’s mother (Svitlana Talan’s novel “Rakurs”) burst into tears from sincere emotion when she saw her son in an unusual form, almost like a carnival costume: “I (...) officially joined the Great Army of the Don. They gave me a Cossack uniform, a kubanka. SKS – Simonov’s carbine (…) Mother, seeing me in uniform, was moved and burst into tears” [10, p. 68-69]. At the same time, the appearance of the “dressed-up”, that is, those who “monkey” with their clothes the former Cossacks of the “Don army”, which Ukrainian youth were persistently campaigning to join in the Russian-occupied territories of Luhansk and Donetsk regions, proved that Russian ideologues used and still use all means of propaganda and hypocrisy in order to split Ukrainian society, to make the representatives of the one nation enemies, to prevent Ukrainians from realizing that the territory of Donbas is not about their interests, but only about purely Russian interests. The local civil society, as an active participant in the confrontation in Donbas, also turned out to be not at all peaceful, and even more , not civic-conscious. In practically all literary texts about the Russian-Ukrainian war, to a greater or lesser extent, the authors how the population in Donbas was frightened by the patriotic consciousness of the “Westerners”, and therefore even in the 21st century the oldest generation of Donetsk residents still panicked about the arrival of the Banderites and “Right Sector” in Donbas. By the way, it was precisely this audience that pro-Russian television was betting on, spreading horror stories in which “right-wingers” allegedly crucified young children after winning over the separatists. Rumors spread that the people of Bandera would shoot everyone who is over 60 years old in order not to pay these people a pension. It was this generation, represented mainly by grandmothers, who cried out to Putin about the need to join Russia, solemnly went to vote for their existence in a single space with Russia, as it was in the times of the USSR, which caused frequent conflicts. Волосянко І. В. Ідеологічна дихотомія українського соціуму в умовах збройного протистояння під час «гібридної» війни в Україні. Закарпатські філологічні студії. 2023. № 32. С. 169–173. Sun, 01 Jan 2023 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1516 2023-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1515 До питання жанрової специфіки сучасної прози про війну на Сході України Волосянко, І. В.; Volosianko, I. V. Питання категорії жанру в сучасному літературознавстві досі викликає жвавий інтерес та дискусії. Неодноразово науковці намагались диференціювати літературу за певними «ґатунками» і виробити їх універсальну класифікацію. Однак, на разі ні в українському літературознавстві, ні у світовому немає цілковито встановленої системи класифікації літературних жанрів, а відтак – і чіткого визначення найважливіших ознак кожного окремо взятого літературного «ґатунку». Це пов’язано з тим, що практично кожен літературний жанр постійно й досить швидко еволюціонує, суттєво змінюється, вдається до тісного симбіозу й навіть зрощення з іншими (ефект проростання одного жанру в інший: роман-вертеп (Івн Багряний «Розгром»), повість-новела (Іван Франко «Сойчине крило»), повість-поема (Осип Турянський «Поза межами болю», поема-цикл (Іван Драч «Чорнобильська мадонна») тощо)). Т. Бовсунівська вважає, що розуміння жанру в наш час має два напрями, оскільки жанр твору трактується або як реально існуючий в історії літератури різновид художньої літератури, або як допоміжна схема – ідеальний прояв художнього твору чи його класичний інваріант. Жанр як схема здатний систематизувати й упорядковувати художні тексти, розкривати їхню поетику, акцентувати на особливостях процесів, які відбуваються в контексті національної літератури. В узагальненому значенні жанр є типовою моделлю, змістовою матрицею художньої структури. Сучасна різноманітність жанрів української літератури про війну на Сході нашої держави пов’язана з насущними потребами талановитих письменників змальовувати багатогранність людських характерів, життєвих ситуацій, воєнних негараздів, колізій, складних перипетій і містифікацій. Власне у площині жанровості й відбувається перетворення первинного життєвого матеріалу (випадку із життя, дійсної події, життєвої істини) в естетичний об’єкт літератури (художню істину). Скрупульозне вивчення науковцями жанрових нюансів має логіку, адже при дослідженні сучасної прози про війну на Сході України виникає необхідність щораз уточнювати визначення жанру для кожного твору про АТО/ООС, яке буде оптимально надаватися препарації й аналізу відповідних текстів української літератури. У творчості одного й того самого письменника жанри вступають у взаємодію, улягаючи не лише в питомий ареал творчої спадщини митця з усіма її індивідуальними особливостями, але й у русло певного літературного напрямку, методу, течії. Кожен письменник має свої улюблені жанри, в яких упродовж свого творчого перебування в літературному процесі й розкриває власний мистецький талант. The question of the category of genre in modern literary criticism remains of great interest and debate. Scientists have repeatedly tried to differentiate the literature by certain genres and develop their universal classification. However, there is currently no fully established system of classification of literary genres, and thus a clear definition of the most important features of each literary genre separately neither in Ukrainian literary studies nor abroad. This is due to the fact that almost every literary genre is constantly and rapidly evolving, changing significantly, forming the close symbiosis and even merging with other genres. The examples of intergrowth of two genres include a vertep (nativity scene) novel (Ivan Bahrianyi “Defeat”), novella-novelette (Ivan Franko “The Jay’s Wing”), poetic novel (Osyp Turianskyi “Beyond Pain”), cyclic poem (Ivan Drach “Chornobyl Madonna”), etc. T. Bovsunivska believes that in our time, the understanding of genre has two directions, as the genre of the work is interpreted either as a type of fiction that really exists in the history of literature, or as an auxiliary scheme, e.g. the ideal manifestation of a work of art or its classic invariant. Genre as a scheme allows systematizing and organizing literary texts, revealing their poetics, emphasizing the peculiarities of the processes that take place in the context of national literature. In the generalized sense, genre is a typical model, a semantic matrix of artistic structure. The modern diversity of genres of Ukrainian literature about the war in the East of our country is related to the urgent need of talented writers to portray the diversity of characters, life situations, military troubles, conflicts, vicissitudes and mystifications. In fact, the primary material from life (a case from life, a real event, a truth of life) is transformed into an aesthetic object of literature (artistic truth) in the plane of genre. The scrupulous study of genre nuances by scientists makes sense, because the research of modern prose about the war in eastern Ukraine requires a clarification of the definition of the genre for each work on ATO/JFO, which would be optimal for dissection and analysis of corresponding texts of Ukrainian literature. In the works of one and the same writer, genres interact, entering not only into a specific area of the artist’s creative heritage with all its individual features, but also in the vein of a certain literary direction, method, trend. Each writer has his favorite genres, in which he reveals his own artistic talent during his creative stay in the literary process. Волосянко І. В. До питання жанрової специфіки сучасної прози про війну на Сході України. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика». 2022. Том 33 (72). № 2. С. 94–100. Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/1515 2022-01-01T00:00:00Z