http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2202 Mon, 25 May 2026 06:31:13 GMT 2026-05-25T06:31:13Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2208 Роль дихальних вправ у психологічній адаптації до стресових ситуацій Медвідь, Інна Василівна; Полілуєва, Інга Володимирівна; Теліков, Олександр Володимирович; Джигун, Людмила Миколаївна; Запухляк, Олег Зіновійович У статті проаналізовано роль дихальних вправ у психологічній адаптації людини до стресових ситуацій з урахуванням психофізіологічних механізмів регуляції емоційного стану. Дослідження зосереджене на осмисленні взаємозв’язку між дихальними ритмами, функціонуванням автономної нервової системи та рівнем психоемоційного напруження, що виникає під впливом стресогенних факторів. Особливу увагу приділено розгляду дихальних практик як інструменту психофізіологічної саморегуляції та підвищення адаптаційних можливостей особистості. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, що поєднує методи теоретичного аналізу, узагальнення та систематизації наукових джерел у галузі психології та психофізіології. Метод теоретичного аналізу було використано для вивчення сучасних наукових підходів до розуміння феномену стресу, механізмів його впливу на психоемоційний стан людини та ролі психофізіологічної саморегуляції у процесі адаптації до стресових ситуацій. Метод узагальнення наукових досліджень застосовано з метою визначення основних психофізіологічних механізмів впливу дихання на функціонування автономної нервової системи, а також виявлення закономірностей взаємозв’язку між дихальними ритмами, рівнем тривожності та емоційним станом людини. Метод систематизації було використано для класифікації основних дихальних технік, що застосовуються у психологічній практиці, та визначення їх психофізіологічного і психологічного ефекту. Застосування зазначених методів дозволило комплексно розглянути дихальні практики не лише як елемент релаксаційних методик, а як важливий механізм регуляції психічних і фізіологічних процесів організму та інструмент підвищення адаптаційних можливостей особистості в умовах стресу. У результаті дослідження визначено психофізіологічні механізми впливу дихальних вправ на зниження рівня стресу, зокрема їх роль у регуляції діяльності автономної нервової системи, стабілізації серцевого ритму та зниженні рівня тривожності. Узагальнено основні види дихальних технік та визначено їх психологічний ефект у процесі регуляції емоційного стану людини. Запропоновано узагальнену модель впливу дихальних практик на адаптацію особистості до стресових ситуацій, що відображає взаємозв’язок між стресовими чинниками, фізіологічними реакціями організму та механізмами психофізіологічної саморегуляції. The article analyzes the role of breathing exercises in human psychological adaptation to stressful situations, taking into account the psychophysiological mechanisms of emotional state regulation. The study focuses on understanding the relationship between breathing rhythms, the functioning of the autonomic nervous system, and the level of psycho-emotional tension that arises under the influence of stressogenic factors. The methodological basis of the research is an interdisciplinary approach that combines the methods of theoretical analysis, generalization, and systematization of scientific sources in the fields of psychology and psychophysiology. The method of theoretical analysis was used to study modern scientific approaches to understanding the phenomenon of stress, the mechanisms of its influence on the psycho-emotional state of a person, and the role of psychophysiological self-regulation in the process of adaptation to stressful situations. The method of generalization of scientific studies was applied to determine the main psychophysiological mechanisms of the influence of breathing on the functioning of the autonomic nervous system, as well as to identify patterns of the relationship between breathing rhythms, anxiety levels, and the emotional state of a person. The method of systematization was used to classify the main breathing techniques applied in psychological practice and to determine their psychophysiological and psychological effects. The application of these methods made it possible to comprehensively consider breathing practices not only as an element of relaxation techniques but also as an important mechanism for regulating mental and physiological processes in the body and a tool for enhancing the adaptive capabilities of an individual under stress conditions. As a result of the study, the psychophysiological mechanisms of the influence of breathing exercises on stress reduction were identified, particularly their role in regulating the activity of the autonomic nervous system, stabilizing heart rhythm, and reducing anxiety levels. The main types of breathing techniques were generalized and their psychological effects in the process of regulating a person’s emotional state were determined. A generalized model of the influence of breathing practices on an individual’s adaptation to stressful situations is proposed, reflecting the relationship between stress factors, physiological reactions of the organism, and mechanisms of psychophysiological self-regulation. Медвідь І. В., Полілуєва І. В., Теліков О. В., Джигун Л. М., Запухляк О. З. Роль дихальних вправ у психологічній адаптації до стресових ситуацій = The role of breathing exercises in psychological adaptation to stressful situations // Наукові перспективи, 2026. №3(69). С. 1913-1928: рис.1, табл.1. ORCID: https://orcid.org/0009-0000-4468-9397 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2208 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2207 Суб’єктивне благополуччя студентської молоді у контексті сучасних соціальних викликів Халік, Олена Олександрівна; Питлюк-Смеречинська, Олександра Дмитрівна; Запухляк, Олег Зіновійович Мета статті полягає у комплексному емпіричному дослідженні особливостей суб’єктивного благополуччя студентської молоді в умовах воєнної та соціально-економічної нестабільності, а також у визначенні ролі внутрішніх ресурсів у збереженні якості життя здобувачів освіти. Методологія дослідження. Теоретичну основу роботи становлять евдемоністичний та гедоністичний підходи, що дають змогу інтерпретувати благополуччя як багатовимірний конструкт, який охоплює як когнітивну оцінку задоволеності життям, так і аспекти позитивного особистісного функціонування. Використано комплекс теоретичних методів (аналіз і синтез наукової літератури) та емпіричних методик, а саме «Шкали психологічного благополуччя» К. Ріфф (адаптація С. Карсканової) і «Шкали задоволеності життям» Е. Дінера (адаптація В. Оліфер, В. Боснюк). Дослідження проведено на вибірці 105 студентів; застосовано кореляційний аналіз (r-Пірсона) для виявлення взаємозв’язків між показниками психологічного благополуччя та задоволеністю життям. Наукова новизна полягає у виявленні нерівномірності розвитку компонентів психологічного благополуччя студентів в умовах війни: зафіксовано відносно вищі показники внутрішньо орієнтованих компонентів (самоприйняття, життєві цілі, особистісне зростання) порівняно з операційними (керування середовищем). Встановлено, що в умовах невизначеності задоволеність життям має найбільш виражений зв’язок із самоприйняттям (r = 0,53; p ≤ 0,01) і життєвими цілями (r = 0,47, p ≤ 0,01), тоді як зв’язок з керуванням середовищем є статистично незначущим. Висновки. Суб’єктивне благополуччя студентської молоді в сучасних реаліях набуває компенсаторного характеру і підтримується переважно за рахунок внутрішніх особистісних опор, що частково пом’якшує негативний вплив обмеженого контролю над зовнішніми життєвими обставинами. The aimof the article is to conduct a comprehensive empirical study of the characteristics of students’ subjective well-being under conditions of war-related and socio-economic instability, and to determine the role of internal resources in maintaining the quality of life of learners in higher education.Methodology. The theoretical framework integrates eudaimonic and hedonic approaches, which make it possible to interpret well-being as a multidimensional construct encompassing both the cognitive evaluation of life satisfaction and aspects of positive psychological functioning. The study employed theoretical methods (analysis and synthesis of scholarly literature) and empirical instruments: C. Ryff’s Scales of Psychological Well-Being (adapted by S. Karskanova) and E. Diener’s Satisfaction with Life Scale (Ukrainian adaptation by V. Olifer and V. Bosniuk). The study was conducted on a sample of 105 students; Pearson’s correlation analysis was used to identify associations between psychological well-being indicators and life satisfaction.Scientific novelty. The scientific novelty lies in identifying an uneven development of students’ psychological well-being components during wartime: relatively higher levels of internally oriented components (self-acceptance, purpose in life, personal growth) were observed compared to operational components (environmental mastery). Under conditions of uncertainty, life satisfaction was most strongly associated with self-acceptance (r = 0.53; p ≤ 0.01) and purpose in life (r = 0.47, p ≤ 0.01), whereas its association with environmental mastery was statistically non-significant.Conclusions. In contemporary realities, students’ subjective well-being assumes a compensatory character and is supported primarily by internal personal resources, which partly mitigates the adverse effects of limited control over external life circumstances. Халік О., Питлюк-Смеречинська О., Запухляк О. Суб’єктивне благополуччя студентської молоді у контексті сучасних соціальних викликів = Subjective well-being of students in the context of contemporary social challenges // Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія», 2026. Випуск №9. С.162-169: табл.1. ORCID: https://orcid.org/0009-0000-4468-9397 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2207 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2206 Копінг-стратегії студентської молоді в умовах хронічного стресу та їх взаємозв’язок із резильєнтністю Питлюк-Смеречинська, Олександра Дмитрівна; Халік, Олена Олександрівна; Запухляк, Олег Зіновійович Статтю присвячено емпіричному дослідженню особливостей копінг-стратегій студентської молоді в умовах хронічного стресу. Актуальність дослідження зумовлена тривалим впливом стресогенних чинників сучасного соціального середовища (соціальна нестабільність, воєнні виклики, навчальні навантаження), які супроводжуються підвищеним психоемоційним напруженням і виснаженням адаптаційних ресурсів студентів, зокрема майбутніх психологів. Метою статті є виявлення структури, домінуючих типів і функціональної спрямованості копінг-стратегій студентів-психологів в умовах хронічного стресу, а також визначення взаємозв’язку між копінг-поведінкою та рівнем резильєнтності як системоутворювальним ресурсом психологічної адаптації. Емпіричне дослідження проведено серед студентів-психологів, вибірка становила 145 осіб, із застосуванням комплексу психодіагностичних методик, спрямованих на оцінку когнітивних, емоційних і поведінкових аспектів копінг-поведінки та рівня резильєнтності, з використанням методів описової статистики та кореляційного аналізу. Для діагностики копінг-стратегій використано методику «Діагностика копінг-поведінки в стресових ситуаціях» Н.С. Ендлера, Дж.Д.А. Паркера, «Індикатор копінг-стратегій» Дж. Амірхана та методику Е. Хейма; для оцінки резильєнтності застосовано шкалу Коннора – Девідсона. Результати дослідження засвідчили, що у структурі копінг-поведінки студентської молоді переважають проблемно-орієнтовані та інші активні й адаптивні копінг-стратегії, зокрема стратегія вирішення проблем і пошук соціальної підтримки, що свідчить про орієнтацію більшості респондентів на конструктивні способи подолання стресових впливів. Водночас уникаючі та неадаптивні форми реагування мають нижчу представленість і пов’язані з обмеженістю адаптаційних ресурсів у частини студентів. Установлено статистично значущі кореляційні зв’язки між активними копінг-стратегіями та рівнем резильєнтності, а також зворотні зв’язки між резильєнтністю та емоційно-орієнтованими й уникаючими формами копінгу, що підкреслює її ресурсну роль у підтриманні психологічної адаптації в умовах хронічного стресу. This study presents an empirical examination of coping strategies among university students exposed to chronic stress. The relevance of the research is обусловлена the prolonged impact of stressors characteristic of the contemporary social context, including social instability, wartime-related challenges, and academic demands, which contribute to increased psycho-emotional strain and the gradual depletion of adaptive resources, particularly among future psychologists. The aim of the study is to identify the structure, predominant types, and functional orientation of coping strategies in psychology students experiencing chronic stress, as well as to examine the relationship between coping behavior and resilience as a key resource of psychological adaptation.The empirical study was conducted on a sample of 145 psychology students. A comprehensive battery of psychodiagnostic instruments was used to assess cognitive, emotional, and behavioral dimensions of coping, along with the level of resilience. Data were analyzed using descriptive statistics and Pearson correlation analysis. Coping strategies were assessed using the Coping Inventory for Stressful Situations (N.S. Endler & J.D.A. Parker), the Coping Strategy Indicator (J. Amirkhan), and Heim’s coping taxonomy, while resilience was measured using the Connor–Davidson Resilience Scale (CD-RISC). The findings indicate that problem-focused coping and other active, adaptive coping strategies predominate in the coping pro℅les of the student sample, particularly problem-solving and seeking social support. This pattern reflects an overall orientation toward constructive stress regulation. In contrast, avoidant and maladaptive coping strategies were less prevalent and were associated with reduced adaptive resources in a subset of participants. Furthermore, statistically significant positive associations were found between active coping strategies and resilience, whereas negative associations emerged between resilience and emotion-focused as well as avoidant coping strategies. These results highlight the central role of resilience in facilitating effective psychological adaptation under conditions of chronic stress. Питлюк-Смеречинська О. Д., Халік О. О., Запухляк О. З. Копінг-стратегії студентської молоді в умовах хронічного стресу та їх взаємозв’язок із резильєнтністю = Coping strategies of university students under conditions of chronic stress and their relationship with resilience // Журнал сучасної психології, 2026. № 1(40). С. 75-84: рис.1, табл.2. ORCID: https://orcid.org/0009-0000-4468-9397 Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2206 2026-01-01T00:00:00Z http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2205 Взаємозв’язок резильєнтності та самоставлення студентів-психологів в умовах війни Халік, Олена Олександрівна; Питлюк-Смеречинська, Олександра Дмитрівна; Запухляк, Олег Зіновійович У статті на основі здійсненого теоретико-емпіричного аналізу розкрито специфіку взаємозв’язку резильєнтності та структурних компонентів самоставлення студентів-психологів, які навчаються в кризових умовах війни. Обґрунтовано наукову та практичну значущість феномену резильєнтності як фундаментального особистісного ресурсу, що забезпечує збереження ментального здоров’я та ефективність професійного становлення майбутніх фахівців сфери «людина-людина» в умовах тривалого стресу. Емпіричне дослідження реалізовано на вибірці здобувачів вищої освіти другого курсу із застосуванням валідного психодіагностичного інструментарію: «Шкали резильєнтності» Коннора-Девідсона-10 (CD-RISC-10) та опитувальника самоставлення В.В. Століна. Отримані кількісні дані засвідчили виражену неоднорідність розподілу рівнів резильєнтності: констатовано переважання середніх показників за наявності суттєвого розриву між групами з високим та низьким адаптаційним потенціалом. Здійснений порівняльний аналіз із результатами О. Кокуна (2022 рік) виявив негативну динаміку – тенденцію до зниження загального рівня резильєнтності, що інтерпретується як наслідок глибокого психоемоційного виснаження через хроніфікацію воєнного стресу та перехід адаптаційних механізмів психіки від мобілізації до фази виснаження. Емпірично встановлено структурну асиметрію самоставлення респондентів: домінування когнітивно-оцінних компонентів (самоповаги) над безпосереднім емоційним прийняттям (аутосимпатією) і дефіцит очікуваного позитивного ставлення від соціального оточення. Проведений кореляційний аналіз підтвердив, що самоставлення є психологічним предиктором резильєнтності. Виявлено статистично значущі прямі зв’язки резильєнтності із самоповагою (r=0,51; p≤0,01), самокеруванням (r=0,42; p≤0,01), аутосимпатією та самовпевненістю. Натомість самозвинувачення (r=–0,47; p≤0,01) та внутрішня конфліктність визначені як деструктивні фактори, що суттєво знижують адаптаційні можливості. Зроблено висновок, що висока самоповага та розвинене самокерування виступають надійними предикторами резильєнтності. Практична цінність роботи полягає в обґрунтуванні необхідності імплементації психокорекційних програм, спрямованих на нівелювання самозвинувачення та інтеграцію емоційного компонента самоставлення в процесі фахової підготовки психологів. Based on a comprehensive theoretical and empirical analysis, this article reveals the specific features of the relationship between resilience and the structural components of self-attitude among psychology students studying under the crisis conditions of war. The scientific and practical significance of resilience is substantiated as a fundamental personal resource that ensures the preservation of mental health and the effectiveness of the professional development of future specialists in the “personto-person” sphere under conditions of prolonged stress. The empirical study was conducted on a sample of second-year students using valid psychodiagnostic instruments: the Connor-Davidson Resilience Scale-10 (CD-RISC-10) and V. V. Stolin’s Self-Attitude Questionnaire. The obtained quantitative data demonstrated a pronounced heterogeneity in the distribution of resilience levels; a prevalence of average indicators was noted, alongside a significant gap between groups with high and low adaptive potential. A comparative analysis with the results of O. Kokun (2022) revealed negative dynamics – specifically, a tendency toward a decrease in the general level of resilience. This is interpreted as a consequence of deep psycho-emotional exhaustion resulting from the chronification of war-related stress and the transition of the psyche’s adaptive mechanisms from mobilization to the exhaustion phase. Structural asymmetry in the respondents’ self-attitude was empirically established, characterized by the dominance of cognitive-evaluative components (self-respect) over direct emotional acceptance (autosympathy) and a deficit in the expected positive attitude from the social environment. The conducted correlation analysis confirmed that self-attitude is a leading determinant of resilience. Statistically significant direct relationships were identifiled between resilience and self-respect (r = 0.51; p ≤ 0.01), self-regulation (r = 0.42; p ≤ 0.01), autosympathy, and self-confidence. Conversely, self-blame (r = –0.47; p ≤ 0.01) and internal confiict were identified as destructive factors that significantly reduce adaptive capabilities. It is concluded that high self-respect and developed self-regulation serve as reliable predictors of resilience. The practical value of the study lies in substantiating the necessity for the implementation of psycho-correctional programs aimed at mitigating self-blame and integrating the emotional component of self-attitude during the professional training of psychologists. Халік О. О., Питлюк-Смеречинська О. Д., Запухляк О. З. Взаємозв’язок резильєнтності та самоставлення студентів-психологів в умовах війни = Relationship between resilience and self-attitude of psychology students in wartime conditions // Габітус, 2025. Випуск 80. С. 193-198. ORCID: https://orcid.org/0009-0000-4468-9397 Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/2205 2025-01-01T00:00:00Z