Історична пам’ять: від збереження до популяризації

Abstract

Розкриваючи мету дослідження – вивчення на основі аналізу історичного досвіду, сучасних викликів і глобалізаційних процесів, механізмів формування, збереження та популяризації історичної пам’яті як інструменту консолідації суспільства, умови зміцнення національної ідентичності та способу протидії дезінформації, нами встановлено, що сучасне трактування історичної пам’яті варіюється між його ототожненням з культурною пам’яттю, а також запереченням його наукового характеру. На нашу думку, історична пам’ять – це складова колективної свідомості, яка формується під впливом культурних, соціальних, політичних і освітніх чинників, спрямована на тривале збереження знань про історичне минуле та підтримання національної ідентичності; вона не є тотожною історичному знанню, але виконує важливу роль у його популяризації, стимулюючи інтерес до дослідження історії і забезпечуючи зв’язок між поколіннями через інтерпретацію й осмислення ключових подій, символів та уявлень про спільне минуле. Також, ми вважаємо за доцільне виокремити п’ять чинників, які сприяють на утвердження і розвиток історичної пам'яті. Ними, зокрема є: культурні ініціативи; освіта і наука; інформаційні технології й медіа; глобалізація і міжнародна співпраця і насамкінець військові конфлікти або ті сторінки національної історії, що пов’язані з насильством. Одночасно, основними способами, що сприяють поширенню історичної пам’яті серед молоді можуть бути створення інтерактивних меморіальних просторів, які будуть слугувати майданчиками для дискусій і творчих заходів, що включатимуть сучасні художні інтерпретації історичних подій; відмова від класичного вивчення історії на «неісторичних» спеціальностях та освітніх програмах, шляхом впровадження окремих тематичних курсів, які будуть акцентувати увагу на історичних уроках та їх значенні для сучасності; залучення місцевих громад до збереження і популяризації пам'яток історії, особливо тих, що репрезентують історію національних меншин або маловідомі аспекти національної історії. Інклюзивний підхід у відзначенні пам'ятних дат та подій сприятиме побудові єдності через спільне осмислення минулого. Завдяки таким ініціативам можна досягти формування більш усвідомленої колективної ідентичності, що базується на шанобливому ставленні до історії та готовності вчитися на її уроках. Revealing the purpose of the study, which is to examine, based on historical experience, modern challenges, and globalization processes, the mechanisms of formation, preservation, and popularization of historical memory as a tool for consolidating society, the conditions for strengthening national identity and a way to counter disinformation, we have established that the modern interpretation of historical memory varies between its identification with cultural memory and denial of its scientific nature. In our opinion, historical memory is a component of the collective consciousness, which is formed under the influence of cultural, social, political, and educational factors aimed at the long-term preservation of knowledge about the historical past and the maintenance of national identity; it is not identical to historical knowledge, but plays a vital role in its popularization,stimulating interest in the study of history and ensuring communication between generations through the interpretation and understanding of critical events, symbols, and ideas about the shared past. We also consider it appropriate to identify five factors contributing to establishing and developing historical memory. They are, in particular, cultural initiatives, education and science, information technology and media, globalization and international cooperation, and finally, military conflicts or those pages of national history associated with violence. At the same time, the main ways to promote historical memory among young people can be the creation of interactive memorial spaces that will serve as platforms for discussions and creative activities that include contemporary artistic interpretations of historical events, the rejection of the classical study of history in «non-historical» specialties and educational programs, through the introduction of separate thematic courses that will focus on historical lessons and their significance for the present; the involvement of local communities in the preservation and promotion of historical memory. An inclusive approach to commemorating memorable dates and events will help build unity through a common understanding of the past. Through such initiatives, a more conscious collective identity can be achieved based on a respectful attitude to history and a willingness to learn from its lessons.