Кримінально-правова кваліфікація перешкоджання мобілізації (поточна практика правозастосування та перспективи вдосконалення законодавства)

Abstract

Статтю присвячено окремим аспектам кримінально-правової кваліфікації перешкоджання мобілізації, що здійснюється в умовах поточного етапу російсько-української війни, вивченню поточної практики правозастосування та перспектив удосконалення законодавства щодо відповідальності за перешкоджання мобілізації. Констатовано, що в межах формування державної політики із забезпечення мобілізації під час дії воєнного стану, особливу роль мають відігравати заходи із забезпечення ефективної кримінально-правової охорони відносин у сфері мобілізації. Установлено, що попри відсутність належної норми протидія перешкоджанню мобілізації на сьогодні здійснюється із застосуванням ст. 114-1 Кримінального кодексу України про відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. В основу авторського дослідження покладено вивчення усіх судових вироків, які постановлені та набрали законної сили протягом 2023 р. за ст. 114-1 Кримінального кодексу України. З’ясовано, що переважна більшість цих вироків є реакцією на дії осіб, які вчиняли однотипні дії з перешкоджання мобілізації. Критикується здійснювана кваліфікація зазначеного типу поведінки із використанням криміналь- но-правової норми про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Доводиться відсутність у такому разі безпосереднього об’єкта складу злочину та суспільно небезпечного діяння, яке хоч і становить собою перешкоджання, але не будь-якій законній діяльності, а лише тій, що безпосередньо пов’язана із забезпеченням національної безпеки. Висловлюється пропозиція внести зміни до розділу XIV Особливої частини Кримінального кодексу України, передбачивши в ньому самостійну підставу відповідальності за перешкоджання здійсненню мобілізації або сприяння її уникненню. Відповідне діяння має розглядатися як нетяжкий злочин, передбачаючи альтернативні види покарання. The article is devoted to some aspects of the criminal law qualification of obstruction of mobilization conducted in the situation of the ongoing Russian-Ukrainian war and also to the study of the current law enforcement practice and prospects for improving the legislation on liability for obstruction of mobilization. It is stated that within the framework of the formation of the state policy on ensuring mobilization during martial law, a special role should be played by measures to provide effective criminal law protection of relations in the field of mobilization. It is established that, despite the absence of a proper norm, countering obstruction of mobilization is currently carried out with the use of Article 114-1 of the Criminal Code of Ukraine on liability for obstructing the legitimate activity of the Armed Forces of Ukraine and other military formations. The author's research is based on the study of all court sentences that were delivered and entered into force in 2023 under Article 114-1 of the Criminal Code of Ukraine. It is found that the vast majority of these sentences are a reaction to the actions of persons who committed similar actions to obstruct mobilization. It is criticized that this type of behaviour is qualified using the criminal law norm on obstruction of legitimate activity of the Armed Forces of Ukraine and other military formations. It is proved that in such cases there is no direct object of the crime and no socially dangerous act, which, although constitutes obstruction, is not an obstruction to all legitimate activities but only to those directly related to national security. A proposal is made to amend Section XIV of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine to provide for a separate basis of liability for obstruction of mobilization or assistance in avoiding it. The relevant act should be considered a minor crime, providing for alternative types of punishment.