Правові ідеї С. Томашівського

Abstract

Актуальність статті полягає в тому, що якщо в середині – другій половині ХІХ ст. українські консерватори (представники русофільської течії, греко-католицьке духовенство в Галичині) виступали за збереження чинних на той час суспільних відносин і обережне впровадження реформ, то на межі ХІХ – ХХ ст. консерватизм почав трактуватися, як спосіб повернення до традиційно українських форм державності. В цьому контексті доцільно розкрити зміст правових ідеї С. Томашівського. Хоч його прізвище не відоме загалу, адже більшість асоціює консерватизм з В. Липинським, саме С. Томашівський сформував ключові ідеологеми цієї політичної течії української державно-правової думки. У статті аналізуються правові ідеї С. Томашівського, який був одним із основоположників українського консерватизму. С. Томашівський не одразу став прихильником консервативних ідей. Як і більшість галицьких мислителів кінця ХІХ – початку ХХ ст. він був прихильником соціал-демократичних ідей. Нами виокремлено три ключові ідеї, які властиві консервативній концепції держави С. Томашівського. По-перше, мислитель не здійснював чіткого розмежування між монархічною та республіканською формами правління, але вважав останню непритаманною українській традиції державотворення. По-друге, С. Томашівський відстоював думку, що зміна форм державного устрою є закономірною і потрібною, але повинна відбуватися винятково в мирних (тихий) спосіб. По-третє, в основі формування і розвитку держави повинна бути єдина національна ідея. Назагал, С. Томашівський був прихильником послідовної еволюції державотворчого процесу – від територіальної автономії – до національної, соборної держави. Він вважав, що боротися одразу за соборність не доречно, адже між Галичиною іНаддніпрянщиною існували політичні та ментальні відмінності, а також різні релігійні конфесії. Стосовно автономії, то С. Томашівський вважав, що спершу можлива автономія Галичини, а згодом і решти Західноукраїнських земель у складі Польщі. Основою державності мають стати політичні традиції Галицько-Волинської держави, а також греко-католицька церква. Встановлено, що ключовими ідеологемами для С. Томашівського були: 1) виняткова роль Галичини та місцевої греко-католицької церкви; 2) поступовість еволюції державних форм від національно-територіальної автономії до самостійної держави у формі монархії (український консерватизм); 3) наявність національної; 4) поєднання європейських ідей та української традиції. The relevance of the article is that if in the middle – second half of the 19th century. Ukrainian conservatives (representatives of the Russophile trend, the Greek-Catholic clergy in Galicia) advocated the preservation of social relations in force at that time and the careful implementation of reforms, then on the border of the 19th and 20th centuries. conservatism began to be interpreted as a way of returning to traditionally Ukrainian forms of statehood. In this context, it is expedient to reveal the content of legal ideas of S. Tomashivskii. Although his surname is not generally known, because most people associate conservatism with V. Lypynskyi, it was S. Tomashivskyi who formed the key ideologues of this political stream of Ukrainian state and legal thought. The article reveals and analyzes the legal ideas of S. Tomashivskyi, who was one of the founders of Ukrainian conservatism. S. Tomashivsky did not immediately become a supporter of conservative ideas. Like most Galician thinkers of the late 19th and early 20th centuries. he was a supporter of social democratic ideas. We have singled out three key ideas that are characteristic of S. Tomashivskii’s conservative concept of the state. First, the thinker did not make a clear distinction between monarchical and republican forms of government, but considered the latter to be uncharacteristic of the Ukrainian tradition of state-building. Secondly, S. Tomashivskyi advocated the opinion that the change in the forms of the state system is natural and necessary, but should take place exclusively in a peaceful (quiet) manner. Thirdly, the formation and development of the state should be based on a single national idea. After all, S. Tomashivskyi was a supporter of the consistent evolution of the state-building process – from territorial autonomy – to a national, cathedral state.