dc.description.abstract |
Мета статті – систематизація і дослідження джерельного, критично-публіцистичного доробку митців
Галичини першої третини ХХ ст.. стосовно камерно-вокального мистецтва краю та висвітлення провідних тенденцій у репертуарній та виконавський сферах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше із музикознавчої спадщини провідних митців Галичини – Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Бориса Кудрика, Нестора Нижанківського виокремлюються та систематизуються праці про камерно-вокальне мистецтво та доводиться їхнє значення для музично-творчого, виконавського та культурно-освітнього процесів; вперше введено до наукового обігу музично-критичні статті В. Барвінського та Б. Кудрика, які вийшов друком у львівських часописах і зберігаються лише на пожовклих сторінках газет і журналів та у виглядів «редагованих» цитат у працях дослідників галицької музичної культури. Звернення західноукраїнських митців першої третини ХХ ст. до вокального мистецтва було зумовлене його статусом традиційної жанрової домінанти в українській музичній традиції та визначальною роллю камерної творчості у ХХ столітті, як основної сфери мистецького експерименту у пошуках синтезу національних та європейських традицій у нових суспільно-мистецьких умовах.
Серед чинників, що спонукали композиторів до реалізації у камерно-вокальній сфері, були зрослий професіоналізм виконавців та якісно інший рівень фахової освіти митців нової генерації, орієнтованих на провідні стильові тенденції європейського мистецтва, прагнення українських виконавців до пропагування національного мистецтва, постійна потреба у високомистецькому репертуарі, який би гідно репрезентував його на європейських теренах. Імена С. Людкевича, В. Барвінського, Б. Кудрика, Н. Нижанківського стоять у ряду тих митців і учених, чиї думки, висловлювання, спостереження володіють непроминальними цінностями. Це пояснюється не лише їх ґрунтовною освітою, широкою загальною ерудицією, глибокими знаннями в галузі музичної культури, а й тісним зв’язком усього цього із власною художньою практикою всебічно обдарованої творчої особистості. Адже вони були композиторами європейського рівня, педагогами, фольклористами і першими українським дипломованим музикологами, виступали як диригенти, піаністи, концертмейстери,учасники хорових колективів.
Митці Галичини змістовно й професійно оцінювали виконавську майстерність провідних співаків і виявляли широку ерудицію, фахову обізнаність, сміливість думок і критичність висновків у прагненні просвітити читачів, долучивши їх до високого мистецтва і зафіксувати в пам’яті історії видатні події мистецького життя
краю першої третини ХХ ст. |
uk_UA |