Сторітелінг як метод викладання англійської мови: актуальність і педагогічна доцільність у контексті зарубіжних досліджень

Abstract

Сторітелінг як навчальний метод є важливим соціальним явищем у контексті ефективної комунікації і кращого засвоєння матеріалу. Шляхом створення інтерактивного академічного середовища та застосування комунікативного підходу до викладання англійської мови викладач спонукає студентів до нетрадиційної форми навчання, легкого опанування її структурних і фонетичних особливостей, сприяє запам’ятовуванню граматичних явищ і лексичних одиниць, а також створює ефективні передумови для комунікативної лінгвістики, творчості і власного тематичного сторітелінгу. Дану техніку і її педагогічну доцільність було вивчено на прикладі наукових праць зарубіжних дослідників, з-поміж яких варто виокремити Абрахамсона, Брунера, Фінкеля, Гарві, Гріна, Херрейда, Мутоного, Оуена, Рушера, Сіммонса й Відріча. Отриману інформацію структуровано у хронологічному розрізі та розглянуто крізь призму тематичної актуальності й емпіричної педагогіки. Окремо описано найцікавіші та найбільш розповсюджені практики сторітелінгу, а також розроблено низку рекомендацій щодо його успішного використання. У перспективі подальших досліджень визначено, що концепція сторітелінгу не є достатньо опрацьованою на теренах України й відтак становить науковий інтерес у межах інтерактивного викладання англійської мови. Метою даної статті є окреслити поняття сторітелінгу, проаналізувати зарубіжний досвід, дослідити наукові праці про сторітелінг, визначити педагогічний феномен історій, описати їхню мультидисциплінарну аплікативність, розглянути різноманітні техніки, висвітлити деякі популярні практики в контексті вивчення англійської мови, диференціювати ознаки сторітелінгу, навести рекомендації щодо ефективного використання даного методу, всебічно заохотити вітчизняних методистів до застосування історій у власній викладацькій діяльності. Storytelling as a method of instruction constitutes a significant social phenomenon in the framework of effective communication and better scholarly understanding. By introducing the interactive academic environment and applying the communicative approach to English teaching, the instructor involves the students in non-traditional learning, provides a way to easily master the linguistic structure, phonetics, grammar as well as vocabulary, and allows the communicative linguistics, creativity, and reflective storytelling to happen. The very technique and its pedagogical power were studied within the context of the international research, with close attention being paid to the scientific works by Abrahamson, Bruner, Finkel, Garvie, Green, Herreid, Mutonyi, Owen, Ruscher, Simmons, and Widrich. The information was chronologically arranged as well as interpreted within the academic topicality and empirical pedagogy. Apart from the aforesaid, the best-known and most interesting examples of the storytelling were described; a few recommendations on its successful application were mentioned. Considering the possibility of any further research, we stated that the concept of storytelling is underdeveloped in Ukraine and thus may be scientifically appealing to the domestic researchers in the framework of interactive English teaching. The very article aims at defining storytelling, analyzing the international findings, pinpointing the scholarly works, designating the pedagogical power of stories, describing their multidisciplinary nature, studying various techniques, highlighting a few popular cases of English storytelling, summarizing the attributes of the storytelling, providing some recommendations on its successful application, and encouraging the fellow instructors to use the method whilst teaching.