Проблема знівеченого дитинства в контексті збройного протистояння на Донбасі (на матеріалі сучасної української прози)

Abstract

У статті проаналізовано спектр разючої варіативності поведінки дитини на війні, відведено особливу увагу ранньому змужнінню та національній самоідентифікації підлітків на окупованій території. Середовище й умови проживання з особливою інтенсивністю впливають на дітей, які почуваються всіма зрадженими й покинутими, як це бачимо в романі “Інтернат“ Сергія Жадана. Характеротворення образів дітей у воєнних умовах віддзеркалює незахищеність та небезпеку постійних аморальних посягань з боку російських окупантів. Іноді наївна дитина через свій вік і не розуміє, що вдавана доброта дорослих є тільки підлою пасткою. Саме про це розповідається в кіноповісті “УКРИ“ (епізод про зґвалтування Євгешки російським солдатом ). Окремі образи дітей письменники відтворюють у пригодницько - романтичному дусі. Наприклад, за законами бойовика зображено малолітнього шибеника Кирилка, який за допомогою електронної указки наводить червону цятку спочатку на стіну, а потім на ґвалтівника сестрички. Російський окупант панічно втікає, вважаючи, що це результат дії оптичного прицілу снайпера. Те, що Кирилко за допомогою рогатки збиває російський воєнний вертоліт, також виписано у дусі трилера. Читачі прекрасно розуміють, що опісля Кирилкові однозначно загрожує смерть. Але коли малого сироту українські солдати передають молодій парі своїх побратимів, яка щойно побралася, як сина, цей епізод виявляється чи не найзворушливішим у книзі “УКРИ“. Дитинство й війна, дитина і обстріли, смерть чи каліцтво - речі несумісні з точки зору гуманізму. Проте саме такою є жорстока правда війни. А дівчатка і хлопчики в романах “Маріупольський процес“, “Інтернат“, у повісті “Війна кличе. Стань переможцем!“ та в кіноповісті “УКРИ“ постають перед читачами все-таки дітьми, знівечених доль яких надзвичайно шкода. The article analyzes the range of striking variations in the child's behavior in the war, paying special attention to early maturity and national self-identification of adolescents in the occupied territory. The environment and the living conditions with particular intensity affect the children who feel all betrayed and abandoned, as we see in Serhiy Zhadan's novel “The Orphanage”. The characterization of children’s images in military conditions reflects the insecurity and danger of perpetual immoral encroachments on the part of Russian occupiers. Sometimes a naïve child because of his or her age does not realize that the adult kindness is just a mean trap. This is exactly what is told in the movie-essay “UKRY” (an episode about the rape of Yevheshka by a Russian soldier). Writers reproduce individual images of children in an adventurous and romantic spirit. For example, according to the laws of the fighter depicts a little tomboy Kyryl, who through a laser pointer points a red dot first at the wall and then at the sister’s rapist. The Russian occupier escapes in panic, thinking that this is the result of the sniper's sight. The fact that Kyrylko shoots down a Russian war helicopter with a slingshot is also written in the spirit of a thriller. Readers are well aware that after, there is a clear risk of death for Kyryl. But the most moving episode in the book “UKRY” is when a Ukrainian orphan was passed on as a son to a young couple, who just got married. Childhood and war, child and shelling, death or injury are things that are incompatible with humanism. However, this is the cruel truth of war. Bot girls and boys in the novels "Mariupol Trial","The Orphanage", the story "The War Calls. Be a Winner! ” and the movie-essay “UKRY” are presented to the readers as children with disfigured and sad fate, for which we feel extremely sorry.