Особливості перекладу каламбурів

Abstract

У даній статті висвітлено проблему при

перекладі каламбурів та їх основні семантичні особли- вості у розмовному жанрі. Зазначено, що каламбури

є найскладнішими для точного відтворення при перекла- ді. Переклад каламбурів не можна просто порівнювати

з іншими видами перекладу, а слід розглядати в контексті перекладу високоінтелектуального гумору, тому що вони є засобом розваги і вловлення тонких смислів. Каламбури

притаманні тим мовам, в яких існують омоніми, омогра- фи, омофони, полісемія та пароніми. Наріжним каменем

проблеми в розумінні каламбурів є те, що їхні правила

відрізняються в різних мовах. Виокремлено, що вивчаю- чи каламбури, ми повинні пильно розглядати два питан- ня: смисловий контекст і культуру, а перекладачі спершу

повинні отримати важливу інформацію про соціокуль- турний фон контексту, в якому зустрічаються каламбурні

слова, оскільки це покращує розуміння каламбурних слів

і дозволяє їм передати справжнє значення кожного окре- мого каламбуру. У сучасній перекладацькій практиці пере- кладачі, як правило, використовують декілька методів для

роботи з каламбурами, такі як: комунікативний переклад, семантичний переклад та вільний переклад. Виходячи з їх формальної ідентичності, каламбури поділяються на різні категорії, а саме: омографи, омоніми, омофони, пароніми

та паліндроми. Гра слів або каламбур спрямовані на ауди- торію з наміром розважити її, або щоб висвітлити певну

проблему іронічним, саркастичним або гумористичним способом. Однак, саме розпізнавання гри слів може бути дуже складним завданням, оскільки воно вимагає від

аудиторії значних інтелектуальних зусиль, щоб поміти- ти двозначність. Це питання наявності гострого розуму,

життєвого досвіду, знання мови та уяви, щоб зрозуміти, яке повідомлення хотів передати автор каламбуру. Пошук шляхів адекватного перекладу не є сталим, завершеним та залишається актуальним для сьогодення, що потребує подальшого вивчення.This article highlights the problem in the translation of puns and their main semantic features in the spoken genre. It is stated that puns are the most difficult to reproduce accurately in translation. The translation of puns cannot be simply compared with other types of translation, but should be considered in the context of the translation of highly intellectual humor, because they are a means of entertainment and capturing subtle meanings. Puns are common in languages that have homonyms, homographs, homophones, polysemy and paronyms. The cornerstone of the problem in understanding puns is that their rules differ in different languages. It is

emphasized that studying puns, we should closely consider two issues: semantic context and culture, and translators should first obtain important information about the social and cultural background of the context in which the puns occur, as it improves their understanding and allows them to convey the true meaning of each individual pun. In modern translation practice, translators usually use several methods to deal with puns, such as: communicative translation, semantic translation and free translation. Based on their formal identity, puns are divided into different categories, namely: homographs, homonyms, homophones, paronyms and palindromes. A wordplay or pun is aimed at the audience with the intention of entertaining them, or to highlight a certain issue in an ironic, sarcastic or humorous way. However, recognizing wordplay itself can be a very difficult task, as it requires considerable intellectual effort from the audience to spot the ambiguity. It is a matter of having a sharp mind, life experience, language knowledge and imagination to understand what message the author of the pun wanted to convey. The search for ways of adequate translation is not stable, complete and remains important for today, and requires further study.