Роль заохочувальних норм у правовому регулюванні суспільних відносин

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному теоретико-правовому аналізу визначення ролі заохочувальних норм у механізмі правового регулювання суспільних відносин. Заохочувальні норми в механізмі правового регулювання мають важливе значення для формування і розвитку правової системи України. Під час здійснення аналізу заохочувальних норм дисертантом звертається увагу на те, що саме вони є ключовими критеріями, які стимулюють суб’єктів правовідносин до дотримання норм закону та сприяють збереженню правопорядку й впорядкуванню суспільних відносин. Основна роль заохочувальних норм полягає в наданні стимулів для певних видів поведінки, що відповідають встановленим законодавством вимогам. Забезпечуючи регулятивний вплив на суспільні відносини, заохочувальні норми права є тими стимулами, які мотивують людей до певної поведінки, передбачаючи винагороди чи покарання за їхні дії або бездіяльність у різних сферах суспільного життя. Це сприяє розвитку суспільства на основі принципів законності та справедливості. Саме тому, на думку дисертанта, визначення ролі заохочувальних норм у правовому регулюванні суспільних відносин є важливою складовою як для теоретичного аналізу вітчизняної правової системи, так і для практики правозастосування в Україні. Виходячи із цього, в дисертації обґрунтовано застосування комплексного аналізу заохочувальних норм права з урахуванням статичних і динамічних аспектів їх існування, охоплюючи їх походження, законодавче закріплення та практичне застосування, а також еволюцію відносин між державою та суспільством у контексті правового регулювання та забезпечення розвитку суспільства. У дослідженні зазначено, що в контексті сучасних тенденцій та викликів, таких як глобалізація, технологічні інновації та зміни у соціальній динаміці, аналіз заохочувальних норм стає необхідним для адаптації правової системи України до нових реалій. У дисертації визначено пропозицію щодо чіткішого формування підстав застосування заохочувальних норм на законодавчому рівні, що дозволить уникнути невизначеності і сприятиме створенню єдиної системи стимулювання, яка враховуватиме характеристики кожної галузі права, з урахуванням ідеї посилення контролю за застосуванням заохочень та впровадження ефективних антикорупційних заходів на визначених підставах. При цьому на законодавчому рівні залежно від галузі права мають бути чітко прописані підстави застосування заохочувальних норм з їх конкретизацією, умови та коло суб’єктів, на які вони поширюються. Також важливим є посилення контролю за застосуванням заохочення та впровадження ефективних антикорупційних заходів. Здобувачем посилено аргументацію щодо необхідності вдосконалення ідеї вчених щодо систематизації заохочувальних норм, який передбачає не лише аналіз особливостей та відмінностей між юридичними характеристиками конкретних видів заохочувальних норм, але й порівняння та чітке визначення тих, у яких ці характеристики виявляються різними. У дослідженні звертається увага на те, що у сучасній правовій дійсності тлумачення про норму права не обмежується лише формою нормативно-правового акту, а може знаходити своє закріплення в правових звичаях та договорах, актах міжнародного права, судових рішеннях, в інших джерелах права, а також забезпечуватися і встановлюватися не тільки державою, а й суспільством. Здобувачем розвивається науковий підхід щодо виділення заохочувальних норм в окрему групу, зокрема запропоновано критерій за їх фактичним змістом, хоча останні можуть не бути специфічними з юридичної точки зору. Основний аргумент полягає в тому, що норми, які стосуються заохочення, відрізняються винятково з точки зору заходів забезпечення – санкцій. Це пояснюється тим, що заохочення і юридичні санкції – явища, що знаходяться на різних рівнях. Водночас, у системі права заохочувальні норми виділяються та розглядаються окремо, особливо в контексті регулювання соціальної активності та стимулювання корисної поведінки, крім того, деякі заохочувальні норми можуть містити стимули для участі у суспільних програмах, виконання благодійних дій чи інших корисних активностей. Заохочувальні норми є важливим інструментом у правовій системі, який не завжди має очевидний юридичний характер через відсутність прямих санкцій. Це підкреслює потребу у дослідженні їх специфіки та впливу на поведінку суб’єктів права. Розуміння цієї специфіки може мати важливе значення для розробки ефективних правових механізмів та забезпечення відповідності юридичних норм сучасним вимогам суспільства. Такий підхід дозволяє підкреслити не лише роль заохочувальних норм у стимулюванні певних дій та результатів, але й їхню значущість для підтримання правопорядку та забезпечення функціонування правової системи в цілому. У дисертації встановлено, що основними змістовими критеріями заохочувальних норм в їх порівняльному аналізі з іншими нормами права є те, що заохочувальні норми відрізняються від інших й тим, що вони пов’язані з заслуженим вчинком чи «перевиконанням» обов’язків суб’єктом. Заохочувальні норми є ключовим механізмом у правовій системі, спрямований на сприяння заслуженій поведінці. Ця форма поведінки визнається взаємовигідною, оскільки приносить користь як державі і суспільству, так і самим особам, які отримують заохочення. Переважно виконуючи функцію стимулювання суб’єктів до досягнення певних результатів, ці норми також сприяють гармонійній взаємодії з імперативними нормами, диспозитивними нормами та іншими елементами правової системи. Такий підхід підкреслює важливість заохочувальних норм у підтримці ефективності та стабільності правової системи, сприяючи виконанню правових обов’язків та розвитку суспільства в цілому. У дослідженні визначається проблема нечіткості меж між заохоченнями та іншими видами норм вимагає уважного аналізу та уточнення термінології для визначення місця заохочень у системі правових норм. Тут важливо розглядати контекстуальні аспекти та конкретні умови застосування заохочень для уникнення можливих неоднозначностей у їх інтерпретації. Чітка класифікація та розуміння ролі заохочень у правовій системі можуть стати основою для розробки ефективних заходів стимулювання в практичному застосуванні, що сприятиме підвищенню ефективності правових норм і досягненню їхніх цілей у різних сферах суспільства. Здобувачем запропоновано нові теоретико-правові підходи щодо концептуальних підходів до визначення рівня ефективності заохочувальних норм у контексті соціальних, економічних та поведінкових аспектів, забезпечуючи таким чином не лише запобігання правопорушенням, але й активну участь учасників суспільного життя у підтримці правопорядку, розвитку правової культури в процесі правового регулюванні суспільних відносин. Зазначено, що різні концептуальні підходи до визначення рівня ефективності заохочувальних норм та проблем їх застосування проявляються в різноманітних теоретичних та практичних аспектах. Одним з ключових моментів у концепції ефективності заохочувальних норм є їхня адаптація до соціальної реальності. Якщо заходи заохочення не враховують актуальні потреби та цінності суспільства, їх ефективність може значно знизитися. Правове заохочення слугує ефективним інструментом, але водночас вимагає обережного та обґрунтованого підходу з боку правозастосовників. Невірне використання цього засобу може призвести до негативних наслідків та навіть до зворотного ефекту. Такий підхід підкреслює важливість ретельного аналізу та розробки стратегій щодо застосування правового заохочення для досягнення позитивних результатів. Дослідження та систематизація заохочувальних норм у різних галузях права України є невід’ємною складовою завдання, спрямованого на підвищення ефективності правового регулювання та забезпечення його відповідності вимогам справедливості, прозорості та запобігання можливих зловживань. Фокус на уточненні законодавства та встановленні чітких критеріїв заохочення може відігравати ключову роль у забезпеченні надійності та справедливості системи стимулювання всередині правового простору. У роботі наголошується, що правове заохочення визнається як ефективний засіб, але водночас вимагає обережного та обґрунтованого використання з боку правозастосовника. Цей інструмент повинен застосовуватися з урахуванням наукових підходів та належного юридичного обґрунтування, використовуючи всі наявні правові та моральні засоби. Невміле застосування правового заохочення може призвести до зворотного, негативного результату. Такий підхід підкреслює важливість особливої уваги та обґрунтування в роботі з цим інструментом для досягнення позитивних результатів. Слушною є ідея про проведення тематичної інкорпорації, що розглядається в літературі шляхом створення збірників нормативно-правових актів в кожній галузі права, що могло б позитивно позначитися на правозастосовній діяльності. Зазначено, що такі збірники тематичного спрямування можуть істотно полегшити доступ до відповідних нормативних актів, спрощуючи їх розуміння та застосування у конкретних сферах. Зокрема, вони можуть сприяти спрощенню роботи для юристів, правозахисників та інших спеціалістів, які займаються питаннями, пов’язаними із застосуванням заохочувальних норм права. Враховуючи потреби практики, такі збірники стають важливим інструментом для забезпечення ефективного та систематизованого використання заохочувальних норм у різних сферах права. Здобувачем пропонується можливість нових підходів до викладання окремих юридичних дисциплін та теорії держави та права, шляхом створення спеціального розділу під назвою «Правові заохочення». Оскільки правове заохочення є тим правовим інститутом, який перетинається та взаємодіє з різними галузями права то його вплив та застосування охоплюють широкий спектр сфер життя, що потребує системного підходу до його вивчення та регулювання. Такий спеціалізований розділ дозволить глибше проаналізувати природу та механізми дії правового заохочення в контексті різних правових сфер, а також розробити конкретні практичні рекомендації щодо його ефективного застосування в українському законодавстві. Дисертантом здійснено дослідження співвідношення заохочувальних норм українського права з нормами права ЄС та міжнародного права із зазначенням, врахування особливостей впровадження заохочувальних механізмів українського права відповідно до міжнародних стандартів та зобов’язань, які можуть вимагати внесення змін у внутрішнє законодавство для відповідності міжнародним стандартам та практиці, що сприятиме подальшому розвитку економіки та зміцненню правового захисту громадян та бізнесу. Запропонований автором підхід сприяє розвитку співпраці та взаєморозуміння між учасниками міжнародних відносин, сприяючи формуванню стабільної та прогресивної правової системи в Україні. Використання міжнародного досвіду дозволить Україні впроваджувати заохочення, що вже успішно реалізовані в інших країнах, а також інтегрувати сучасні та визнані міжнародні стандарти в свою систему правового регулювання. Це сприятиме створенню ефективніших та більш конкурентоспроможних заохочувальних механізмів. Сформульовані в роботі положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у ході подальших загальнотеоретичних, галузевих і прикладних досліджень з проблеми вивчення заохочувальних механізмів у правовому регулюванні суспільних відносин. The dissertation research is devoted to the complex theoretical and legal analysis of the role of incentive norms in the mechanism of legal regulation of social relations. Incentive norms in the mechanism of legal regulation are important for the formation and development of the legal system of Ukraine. During the analysis of incenting norms, the thesis draws attention to the fact that they are the key-criteria that stimulate the subjects of legal relationships to comply with the norms of law and contribute to the preservation of law and order and the management of social relations. The main role of incentive norms is to provide incentives for certain types of behavior that meet the requirements established by law. By providing a regulatory impact on public relations, the incentive norms of law are those incentives that motivate people to behave in a particular way, providing for rewards or punishments for their actions or omissions in various spheres of public life. This contributes to the development of society on the basis of the principles of legality and justice. That is why, in the opinion of the dissertation, the definition of the role of incentive norms in the legal regulation of social relations is an important component both for the theoretical analysis of the domestic legal system and for the practice of law enforcement in Ukraine. Proceeding from this, the thesis substantiates the application of a comprehensive analysis of incentive norms of law, taking into account static and dynamic aspects of their existence, covering their origin, legislative consolidation and practical application, as well as the evolution of relations between the state and society in the context of legal regulation and ensuring the development of society. The study notes that in the context of modern trends and challenges such as globalization, technological innovations and changes in social dynamics, the analysis of incentive norms becomes necessary to adapt the legal system of Ukraine to new realities. The proposal for a clearer formation of the grounds for the application of encouraging norms at the legislative level has been determined, which will avoid uncertainty and will contribute to the creation of a unified incentive system, which will take into account the characteristics of each branch of law, taking into account the idea of strengthening control over the use of incentives and the introduction of effective anti- corruption measures on certain grounds. At the legislative level, depending on the field of law, the grounds for applying incentive norms with their concretization, conditions and the range of subjects to which they apply should be clearly spelled out. It is also important to strengthen control over the use of encouragement and implementation of effective anti-corruption measures. The applicant strengthened the argument thatthe need to improve the idea of scientists to systematize incentive norms, which provides not only the analysis of features and differences between the legal characteristics of specific types of incentive norms, but also a comparison and a clear definition of those in which these characteristics are different. The study draws attention to the fact that in the modern legal reality, the interpretation of the rule of law is not limited to the form of a normative legal act, but can find its consolidation in legal customs and treaties, acts of international law, judicial decisions, other sources of law, as well as to be provided and established not only by the state, but also by society. The applicant develops a scientific approach to the allocation of encouraging norms in a separate group, in particular, the proposed criterion for their actual content, which may not be specific from a legal point of view. The main argument is that the norms relating to encouragement differ only in terms of security measures – sanctions. This is due to the fact that encouragement and legal sanctions are phenomena that are at different levels. At the same time, in the system of law, incentive norms are allocated and considered separately, especially in the context of regulating social activity and stimulating useful behavior, in addition, some incentive norms may contain incentives for participation in social programs, performing charitable actions or other useful activities. Encouraging norms are an important tool of the legal system, which is not always obvious due to the lack of direct sanctions. This emphasizes the need to study their specifics and impact on the behavior of subjects of law. Understanding this specificity can be important for the development of effective legal mechanisms and ensuring compliance with legal norms with modern society requirements. This approach allows us to emphasize not only the role of encouraging norms in stimulating certain actions and results, but also their importance for maintaining law and order and ensuring the functioning of the legal system as a whole. It is established that the main substantive criteria of incentive norms in their comparative analysis with other norms of law are that incentive norms differ from others and that they are associated with a well-deserved act or «overfulfillment» of obligations by the subject. Encouraging norms are a key mechanism in the legal system aimed at promoting well-deserved behavior. This form of behavior is recognized as mutually beneficial, as it benefits both the state and society, as well as individuals who receive encouragement. Mainly performing the function of stimulating subjects to achieve certain results, these norms also contribute to harmonious interaction with imperative norms, dispositive norms and other elements of the legal system. This approach emphasizes the importance of encouraging norms in maintaining the effectiveness and stability of the legal system, contributing to the fulfillment of legal duties and the development of society as a whole. The problem of the lack of clarity of boundaries between incentives and other types of norms requires careful analysis and clarification of terminology to determine the place of incentives in the system of legal norms. It is important to consider contextual aspects and specific conditions for the use of incentives to avoid possible ambiguities in their interpretation. A clear classification and understanding of the role of incentives in the legal system can become the basis for the development of effective measures of stimulation in practical application, which will contribute to improving the effectiveness of legal norms and achieving their goals in various spheres of society. The applicant proposed theoretical and legal approaches to conceptual approaches to determining the level of effectiveness of encouraging norms in the context of social, economic and behavioral aspects, thus ensuring not only the prevention of offenses, but also the active participation of participants in public life in maintaining law and order, the development of legal culture in the process of legal regulation of social relations. It is noted that different conceptual approaches to determining the level of effectiveness of incentive norms and problems of their application are manifested in various theoretical and practical aspects. One of the key points in the concept of the effectiveness of incentive norms is their adaptation to social reality. If the promotion measures do not take into account the actual needs and values of the society, their effectiveness can be significantly reduced. Legal encouragement serves as an effective tool, but at the same time requires a careful and reasonable approach by law enforcement. Incorrect use of this tool can lead to negative consequences and even to the opposite effect. This approach emphasizes the importance of careful analysis and development of strategies for applying legal incentives to achieve positive results. Research and systematization of incentive norms in various areas of Ukrainian law is an integral part of the task aimed at improving the efficiency of legal regulation and ensuring its compliance with the requirements of justice, transparency and prevention of possible abuse. The focus on clarifying legislation and establishing clear incentive criteria can play a key role in ensuring the reliability and fairness of the incentive system within the legal space. The work notes that legal encouragement is recognized as an effective means, but at the same time requires careful and reasonable use by the law enforcement officer. This tool should be applied taking into account scientific approaches and proper legal justification, using all available legal and moral means. The inept application of legal encouragement can lead to a reverse, negative result. This approach emphasizes the importance of special attention and justification in working with this tool to achieve positive results. The idea of conducting a thematic incorporation, which is considered in the literature by creating a collection of normative legal acts in each area of law, which could have a positive impact on the law enforcement activities. It is noted that such thematic collections can significantly facilitate access to relevant regulations, simplifying their understanding and application in specific areas. In particular, they can facilitate simplified work for lawyers, human rights defenders and other specialists dealing with issues related to the application of encouraging norms of law. Taking into account the needs of practice, such collections become an important tool for ensuring the effective and systematic use of incentive norms in various areas of law. The applicant is offered the possibility of new approaches to the teaching of certain legal disciplines and the theory of state and law, by creating a special section entitled «Legal incentives». Since legal encouragement is the legal institution that intersects and interacts with different branches of law, its influence and application cover a wide range of spheres of life, which requires a systematic approach to its study and regulation. Such a specialized section will allow for a deeper analysis of the nature and mechanisms of action of legal encouragement in the context of various legal areas, as well as develop specific practical recommendations for its effective application in Ukrainian legislation. The dissertation conducts a study of the ratio of the encouraging norms of Ukrainian law with the norms of EU law and international law, with the indication, taking into account the peculiarities of the introduction of incentive mechanisms of Ukrainian law in accordance with international standards and obligations, which may require amendments to domestic legislation in order to comply with international standards and practice, this will contribute to the further development of the economy and strengthen the legal protection of citizens and businesses. The approach proposed by the author contributes to the development of cooperation and mutual understanding between the participants of international relations, contributing to the formation of a stable and progressive legal system in Ukraine. The use of international experience will allow Ukraine to introduce incentives that have already been successfully implemented in other countries, as well as to integrate modern and recognized international standards into its legal regulation system. This will contribute to the creation of more efficient and more competitive incentive mechanisms. The provisions, conclusions and proposals formulated in the work can be used in the course of further general theoretical, sectoral and applied research on the problem of studying incentive mechanisms in the legal regulation of social relations.