Критичне мислення: поняття та практика

Abstract

Актуальність критичного мислення зумов- лює необхідність дати чітке визначення даному

поняттю та дослідити кроки, необхідні для здо- буття навички, що стоїть за цим поняттям.

Сьогодні в спеціалізованій літературі можна

знайти різноманітні дефініції критичного мис- лення від чого може скластись враження наче ця галузь перебуває в хаотич- ному стані. Проведений автором аналіз дав змогу виділити істотні ознаки

даного поняття, ґрунтуючись на яких критичне мислення визначається як

вміння аналізувати процес мислення на предмет його відповідності кри- теріям раціональності. Здобуття цієї навички передбачає засвоєння трьох

основних складових: нормативної, дескриптивної та прескриптивної. Нор- мативна складова включає в себе знання про стандарти раціонального мис- лення. До цих стандартів належать не тільки правила, принципи та закони

логіки, але й базові закони статистики й теорії ймовірностей, а також пра- вила наукової роботи. Дескриптивна складова передбачає засвоєння знань

про те, як ми насправді мислимо. В першу чергу йдеться про евристики та

когнітивні упередження, які є своєрідними алгоритмами, за якими відбува- ється звичне мислення, і які нерідко ведуть нас до помилок. Прескриптивна

складова включає знання про те, як здійснити перехід від мислення звичного

до мислення правильного. Автор наголошує, що критичне мислення є між- дисциплінарним проєктом, адже засвоєння цієї навички потребує викорис- тання інформації з різних галузей знань. Водночас, в роботі висвітлюється

особлива роль філософської спільноти як у вивченні, так і у навчанні критич- ного мислення. Відповідно, робиться висновок про необхідність більш актив- ного освоєння українськими філософами цієї галузі знань, яка може стати

перспективною сферою реалізації їхніх професійних навичок.