Засоби формування правової культури особи в Україні

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному теоретико-правовому дослідженню засобів формування правової культури особи в Україні. Дослідження спрямоване на вивчення різних аспектів впливу на формування правової культури особи та суспільства в Україні. Авторка розглядає такі аспекти, як освітні програми, роль мас-медіа у формуванні правової культури особи, а також діяльність правозахисних організацій та громадських ініціатив у популяризації прав та свобод громадян. Дослідження спрямоване на виявлення ефективних інструментів формування правової культури особи, а також висвітлення проблем та перешкод на шляху її розвитку в Україні. Проблема пошуку ефективних засобів формування правової культури особи об’єктивно є однією із ключових у теорії та історії держави і права. Авторка у дослідженні об’єктивно виходить з позиції, що забезпечення функціонування правової системи на ідеологічному підґрунті правової культури здатне нейтралізувати сучасні ідеологічні, політичні й безпекові загрози, які гальмують процеси державотворення, штучно відкидаючи правосоціалізаційний чинник у державному та суспільному становленні двома шляхами: через його надмірну юридизацію або через його ігнорування, невизнання за ним важливості у процесах державного будівництва. Конкретизуючи заявлену у темі дослідження потребу формування правової культури особи в Україні, дисертантка звертає увагу на те, що взаємовплив елементів та засобів у процесі формування правової культури особи та суспільства має динамічний характер, вектори цієї взаємодії засобів постійно змінюються та розвиваються під впливом соціально-правової дійсності та політично-ідеологічної кон’юнктури. Саме поєднання ефективних засобів формування правової культури особи на сучасному етапі українського державотворення може суттєво вплинути на розв’язання ключових суспільно-політичних проблем українського державотворення, оскільки перманентне підвищення рівня правокультурності здатне нівелювати прояви правового нігілізму та соціальної інфантильності. Виходячи з цього, дисертація присвячена дослідженню ролі правової освіти, правової соціалізації та правової комунікації як основних засобів формування правової культури особи для досягнення такого рівня правосвідомості, коли кожен член суспільства дотримувався б соціальних правил поведінки та правових норм винятково завдяки внутрішній потребі, власним переконанням, а не під страхом примусу. Шляхом вивчення взаємного впливу засобів формування правової культури особи, як доведено в дисертації, визначаються шляхи підвищення правокультурного рівня окремої особи та суспільства в цілому, якими є неперервна правова освіта та правове виховання, правова соціалізація на аксіологічному фундаменті гарантування основних прав і свобод людини і громадянина. У дисертації встановлено, що найбільш доцільним для визначення поняття «правова культура» є застосування комплексного підходу, що враховує сукупність чинників аксіологічного та функціонального рівнів, які впливають на рівень правосвідомості, правовідносин, досконалості законодавства, організації роботи з його дотримання, стан законності і правопорядку, а також детермінують свободу і справедливість як базові цінності правової культури особи. У дисертаційному дослідженні обґрунтовується, що елементи правової культури в межах семіотично-феноменологічного підходу до її розуміння, в якому ключова роль відводиться прагматизації мовних символів, функціонують на об’єктивному та суб’єктивному рівнях. На об’єктивному рівні елементами правової культури слід вважати правову діяльність та правову свідомість, що мають еволюційний характер. На суб’єктивному, що має вирішальне значення саме в контексті формування правової культури особи, виділяють правові знання індивіда, установки на правові норми, що формують правову поведінку. У дисертації доведено, що зв’язок з такими соціальними категоріями, як звичай, мораль, релігія, політика, які володіють регулятивним потенціалом, відбувається впродовж тривалого процесу соціалізації особистості. Аналіз її головних етапів дозволив авторці показати, що право є універсальним інструментом виховного, мотиваційного, організаційного впливу на свідомість і поведінку людини. Особливістю такого зв’язку є специфічний інструментарій соціальної імплементації правової культури. Це унікальна сукупність правових засобів, способів і методів впливу, за допомогою якої право впливає на людину та суспільство. При цьому встановлено, що, крім суспільного, тісний зв’язок соціальних категорій із правовою культурою можна відстежувати у тому числі й на індивідуальному рівні. У дисертації виявляється важливість ефективного впливу правової освіти на процес формування правової культури особи, який уможливлюється лише за умови вироблення освітньо-виховної політики і стратегії держави, які створять передумови для позитивного правового впливу на культуру і суспільство, внаслідок чого як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях зростатиме усвідомлення сутності та ролі правової освіти як одного з головних ресурсів вироблення уявлень та ставлень щодо певних важливих суспільно-політичних подій і підвищення рівня правової культури в цілому. У дослідженні обґрунтовується, що саме наявність у суспільстві в цілому та в конкретних громадян зокрема достатньої мотивації дотримуватися правових норм та правомірно поводитися є головним завданням формування правової культури. У дисертації пропонується новий погляд на перебіг правової соціалізації, який еволюційним чином впливає на рівень правокультурності як суспільства загалом, так і конкретної особи. Розвиток правової культури особистості під впливом сім’ї та чинники соціалізації – взаємозалежні процеси, оскільки культурно-цілісне персональне становлення людини відбувається, по-перше, на певній духовно-змістовній основі, яку закладає зростання і виховання у сім’ї, що дозволяє особі виробити ефективну морально-етичну основу та ієрархію цінностей, на підставі яких відбудеться її входження у суспільство, по-друге, у конкретному соціокультурному середовищі, зокрема, в умовах сформованої в суспільстві політичної, правової та освітньої систем. Результативність правової соціалізації визначається кореляцією між дією об’єктивних чинників цього процесу та правовим вихованням (суб’єктивним чинником), а також здатністю суб’єктів виховання органічно поєднувати раціональні й емоційні чинники правовиховної діяльності. Характеризуючи в роботі еволюцію нормативно-правового забезпечення в галузі правової освіти українського суспільства, пропонується авторська періодизація. Перший етап, що охоплює 1995–2011 рр., який безпосередньо пов’язаний із нормативною фіксацією потреби правової освіти та виховання у навчальних закладах різних рівнів. Другий етап тривав з 2011 до 2018 р. і пов’язаний із виробленням нормативно-правових документів як загальнодержавного, так і регіонального рівня, що забезпечували б перманентне підвищення правової освіти громадян, у тому числі за межами закладів освіти. На третьому етапі, що розпочався у 2016 р. р. і триває досі, акцент зроблено на нормативно-правовому забезпеченні діяльності юридичних клінік при навчальних закладах, що уможливлюють підвищення рівня юридичної освіти студентської молоді та громадян упродовж усього життя. У роботі пропонується розвиток вчення про роль державних інституцій у формуванні правової культури громадян, яка реалізується двояко. По-перше, інституціоналізація призводить до упорядкування суспільних відносин взагалі та владних відносин зокрема, таким чином сприяючи підвищенню рівня правової культури громадянина. По-друге, результатом інституціоналізації державної влади є встановлення раціонального типу легітимності, яка є невід’ємною складовою правової культури громадянина та на практиці означає встановлення якісно нового порядку взаємовідносин між владою і суспільством, яскравим прикладом чого слугує процес децентралізації влади, який успішно відбувається в Україні. Результатом інституціоналізації держави є підвищення рівня інституційної та загальної довіри до влади. У дисертаційному дослідженні дається характеристика процесу європейської інтеграції України, яка можлива лише за умови імплементації міжнародного досвіду при формуванні національної правової культури, що забезпечується шляхом ретрансляції фундаментальних цінностей європейської цивілізації, таких як свобода, рівність та справедливість. Одним з основних практичних напрямів інтеграційного процесу, умовою набуття Україною повного членства в Європейському Союзі є адаптація, зближення та поступове приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС, а також виконання зобов‘язань за міжнародними договорами України з ЄС. Ефективність цього процесу в Україні великою мірою залежить від спільної та узгодженої діяльності органів державної влади, наукових і громадських установ та організацій, налагодження постійного інформаційного обміну у сфері європейського права, наявності вільного доступу до правових актів ЄС, розвитку правової освіти в галузі європейського права, проведення відповідних наукових досліджень, здійснення порівняльного аналізу, використання найкращого світового досвіду в правокультурній сфері. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані у ході проведення подальших фундаментальних, загальнотеоретичних, галузевих і прикладних досліджень з проблеми вивчення засобів формування правової культури особи в Україні, права та держави на сучасному етапі українського державотворення. Результати дослідження також можуть бути корисними для розробки стратегій удосконалення правової системи та забезпечення повноцінного розвитку правової культури в українському суспільстві. The dissertation is devoted to a comprehensive theoretical and legal study of the means of forming the legal culture of an individual in Ukraine. The research is aimed at studying various aspects of the influence on the formation of legal culture of the individual and society in Ukraine. The author examines such aspects as educational programs, the role of mass media in shaping the legal culture of the individual, and the activities of human rights organizations and civic initiatives in promoting the rights and freedoms of citizens. The study is aimed at identifying effective tools for the formation of legal culture of the individual, as well as highlighting the problems and obstacles to its development in Ukraine. The problem of finding effective means of forming a person’s legal culture is objectively one of the key ones in the theory and history of the State and law. The author in her study objectively proceeds from the position that ensuring the functioning of the legal system on the ideological basis of legal culture is able to neutralize modern ideological, political and security threats which hinder the processes of state-building, artificially rejecting the legal socialization factor in state and social formation in two ways: through its excessive legalization or through its ignoring, failure to recognize its importance in the processes of state-building. Specifying the need for the formation of legal culture of the individual in Ukraine stated in the research topic, the dissertation draws attention to the fact that the interaction of elements and means in the process of formation of legal culture of the individual and society is dynamic, the vectors of this interaction of means are constantly changing and developing under the influence of socio-legal reality and political and ideological situation. It is the combination of effective means of forming the legal culture of an individual at the current stage of Ukrainian state-building that can significantly affect the solution of key socio-political problems of Ukrainian state-building, since a permanent increase in the level of legal culture can level the manifestations of legal nihilism and social infantilism. Based on this, the dissertation is devoted to the study of the role of legal education, legal socialization and legal communication as the main means of forming a person’s legal culture to achieve a level of legal awareness when every member of society would adhere to social rules of conduct and legal norms solely due to internal need, their own convictions, and not under the fear of coercion. By studying the mutual influence of the means of forming a person's legal culture, the dissertation proves that there are ways to improve the legal and cultural level of an individual and society as a whole, such as continuous legal education and legal education, legal socialization on the axiological basis of guaranteeing fundamental rights and freedoms of man and citizen. The dissertation establishes that the most appropriate approach to defining the concept of “legal culture” is to apply an integrated approach which takes into account a set of factors of the axiological and functional levels which affect the level of legal awareness, legal relations, perfection of legislation, organization of work on its observance, the state of law and order, and also determine freedom and justice as the basic values of a person’s legal culture. The dissertation proves that elements of legal culture within the semiotic and phenomenological approach to its understanding, in which the key role is given to the pragmatization of language symbols, function at the objective and subjective levels. At the objective level, legal activity and legal consciousness, which are evolutionary in nature, should be considered elements of legal culture. On the subjective level, which is crucial in the context of forming a person’s legal culture, there is legal knowledge of an individual, attitudes to legal norms that shape legal behavior. The dissertation proves that the connection with such social categories as custom, morality, religion, politics, which have regulatory potential, occurs during a long process of socialization of the individual. The analysis of its main stages allowed the author to show that law is a universal instrument of educational, motivational and organizational influence on human consciousness and behavior. A specific toolkit for social implementation of legal culture is a feature of this relationship. This is a unique set of legal means, ways and methods of influence through which law affects a person and society. At the same time, the author establishes that, in addition to the social level, the close connection of social categories with legal culture can be traced also at the individual level. The dissertation reveals the importance of effective influence of legal education on the process of formation of a person’s legal culture, which is possible only if the State develops an educational policy and strategy which will create the preconditions for a positive legal impact on culture and society, and as a result, both at the individual and social levels, awareness of the essence and role of legal education as one of the main resources for developing ideas and attitudes regarding certain important socio-political events and raising the level of rights will increase. The study substantiates that it is the presence of sufficient motivation in society as a whole and in individual citizens in particular to comply with legal norms and behave lawfully that is the main task of forming a legal culture. The dissertation offers a new perspective on the course of legal socialization, which evolutionarily affects the level of legal culture of both society as a whole and a particular individual. The development of a person’s legal culture under the influence of family and socialization factors are interdependent processes, since a person’s culturally holistic personal formation takes place, firstly, on a certain spiritual and substantive basis which is laid down by growth and upbringing in the family, which allows a person to develop an effective moral and ethical basis and a hierarchy of values on the basis of which he or she will enter society, and secondly, in a specific socio- cultural environment, in particular, in the context of the political, legal and educational systems established in society. The effectiveness of legal socialization is determined by the correlation between the objective factors of this process and legal education (subjective factor), as well as the ability of the subjects of education to organically combine rational and emotional factors of legal education. In characterizing the evolution of the legal framework in the field of legal education in Ukrainian society, the author offers the following periodization. The first stage covers 1995-2011, and is directly related to the normative fixation of the need for legal education and training in educational institutions of various levels. The second stage lasted from 2011 to 2018 and is associated with the development of legal documents at both the national and regional levels which would ensure the permanent improvement of legal education of citizens, including outside educational institutions. The third stage, which began in 2016 and is still ongoing, focuses on regulatory and legal support for the activities of legal clinics at educational institutions, which enable the improvement of the level of legal education of students and citizens throughout their lives. The article proposes to develop the doctrine of the role of state institutions in shaping the legal culture of citizens, which is realized in two ways. Firstly, institutionalization leads to the ordering of social relations in general and power relations in particular, thus contributing to the improvement of the level of legal culture of a citizen. Secondly, the institutionalization of state power results in the establishment of a rational type of legitimacy, which is an integral part of the legal culture of a citizen and in practice means the establishment of a qualitatively new order of relations between the government and society, a vivid example of which is the process of decentralization of power, which is successfully taking place in Ukraine. The result of the state’s institutionalization is an increase in the level of institutional and general trust in the government. This dissertation describes the process of Ukraine’s European integration, which is possible only if international experience is implemented in the formation of the national legal culture, which is ensured by the transmission of the fundamental values of European civilization, such as freedom, equality and justice. One of the main practical areas of the integration process, a condition for Ukraine’s full membership in the European Union, is the adaptation, approximation and gradual harmonization of Ukrainian legislation with EU legislation, as well as the fulfillment of obligations under international treaties between Ukraine and the EU. The effectiveness of this process in Ukraine largely depends on the joint and coordinated activities of public authorities, academic and non-governmental institutions and organizations, the establishment of a permanent information exchange in the field of European law, free access to EU legal acts, the development of legal education in the field of European law, relevant research, comparative analysis, and the use of the best international experience in the legal and cultural sphere. The conclusions and proposals formulated in this work can be used in the course of further fundamental, general theoretical, sectoral and applied research on the issue of studying the means of forming the legal culture of an individual in Ukraine, law and the State at the present stage of Ukrainian state-building. The results of the study may also be useful for developing strategies for improving the legal system and ensuring the full development of legal culture in Ukrainian society.