Правова традиція як складова національної правової системи

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячене комплексному теоретико-правовому аналізу змісту категорії правова традиція та її місця в процесі формування і розвитку національної правової системи. В умовах «детрадиціоналізації» суспільних відносин, що є закономірним наслідком процесів глобалізації та інтеграції правової системи України в Європейський правовий простір, дослідження чинників, що дозволяють зберегти національний характер права є актуальним. Чинником самоідентифікації правової системи нами пропонується вважати правову традицію, яка як окрема категорія права не отримала однозначного трактування в науковому середовищі. Аналіз теоретичної бази дозволив виокремити чотири напрямки в межах яких відбувається ідентифікація правової традиції: 1) повне ототожнення з правовою системою країни; 2) асоціація з правовою культурою чи правовим менталітетом, як елементами правової систем; 3) ототожнення з державно-правовим минулим та традицією національного державотворення (державно-правова традиція); 4) як окрема категорія права, самостійний елемент правової системи. Співставивши наукові висновки Г. Дж.Бермана, Ч.Варги, Д.Вовка, П.Гленна, Ю.Лободи, Ю.Оборотова, С.Павлова та ін., нами запропоновано авторську дефініцію правової традиції як сукупності історично сформованих правових детермінант, що визначають унікальність правової системи, формують способи вираження правової культури, встановлюють межі правосвідомості. Доведено, що правова традиція має винятково колективне вираження, володіє виховною функцією та функцією зберігання, й може трансформуватися під впливом внутрішніх об’єктивних і зовнішніх суб’єктивних факторів. Нами пропонується розуміти правову традицію як сукупність результатів правового розвитку попередніх історичних епох, які стали популярними в суспільстві і відтворювалися в межах конкретної правової системи. З метою доведення того, що правова традиція є структурним елементом правової системи, нами встановлено, що вона перетворює усталені правові норми і правила поведінки в суспільстві на цінності, акумулює їх і тим самим здійснює вплив на правову систему. Такими цінностями ми пропонуємо вважати ідею природнього права, правову державу, конституцію (конституціоналізм), закон, поділ влади, суд (судова система), права людини та ін. Доведено, що основними сферами проникнення правових традицій в правову систему є правопізнання, правова культура, юридична техніка. Завдяки зберігаючій, регулятивній, охоронній, соціалізуючій функціям, правова традиція забезпечує трансляцію і наступність попереднього правового досвіду, а також орієнтацію правової діяльності на зміцнення та поповнення правової спадщини. Встановлено, що основними ознаками правової традиції є врахування опосередкованого досвіду, цінностей і норм моралі. Її впровадження відбувається через сприйняття, а не передачу. З огляду на те, що зовнішнім вираженням правової традиції є норми права, вона є умовою формування національної правової системи. Розуміючи правову традицію як умову безпосереднього впливу на правову систему, яка реалізується у формі правосприйняття, нами доведено, що між нею і правовою культурою існує відмінність у способі реалізації, адже українська правова культура розвивається в межах європейської правової традиції. Окрім того, правова традиція накладає певні обмеження на поведінку людей, а правова культура навпаки – мобілізує правові ідеї, що формуються в суспільстві і визначає ступінь їх загальної популярності, перспективи практичної реалізації. Нами пропонується розуміти правову традицію і правову культуру як макро- і мікрорівень правової системи відповідно. При цьому, ми переконані, що саме правова традиція здійснює вирішальний вплив на правову культуру. Це досягається через правосвідомість та процес формування національної правової ідентичності. Оскільки правова культура опирається на менш тривалу історичну пам’ять, вона орієнтується винятково на категорію ідентичності – властиві риси для конкретної етнічної, соціальної групи людей. Натомість правова традиція апелює до тривалої історико-правової спадщини, а тому містить елементи правових традицій інших народів, зокрема тих до складу яких входили українські землі в XVIII – XIX ст. У дисертації конкретизовано, що правова традиція є певним шаблоном правосвідомості, а реалізовані на стадії правовідносин переконання, варто вважати традиційними, їх зміст є результатом імплементації попереднього правового досвіду та врахування потреб суспільства в конкретну історичну епоху. Також роль правової традиції проявляється у процесі правореалізації, традиційні ідеї виконують роль патернів, що впливають на індивідуальне сприйняття права. У роботі конкретизується також взаємозв’язок і взаємовплив правової традиції та правового менталітету. Останнє поняття ми пропонуємо трактувати, як історично детерміновану сукупність психологічних установок і правил поведінки, які характерні для окремого народу (етносу) і проявляються через сприйняття права і правову поведінку. Як наслідок, правова традиція визначає загальний зміст правого менталітету, шляхом утвердження конкретних правових парадигм, які сприймаються як закономірні та історично детерміновані. Відповідно і цінності правової традиції є засадничими цінностями правового менталітету. Одночасно, обґрунтовується теза, що правовий менталітет який діє на підсвідоме людини та соціуму сприяє збереженню конкретного типу правової традиції, навіть в умовах внутрішніх (політичних) та зовнішніх (експансія) умов. Здобувачем пропонується розглядати взаємовплив правої традиції та правового звичаю керуючись історико-юридичним, соціологічним, догматичним, антропологічним підходами. Наводяться аргументи, що правовий звичай, на відміну від правової традиції є не стільки правовим, як соціальним феноменом, адже безпосередньо впливає на соціальні відносини, норми права, цінності і конфлікти у суспільстві. Одночасно, якщо правові звичаї є частиною національної правової системи, то правова традиція виступає інструментом, що забезпечує розвиток останньої. Доведено, що правовий звичай є інструментом реалізації правової традиції. Саме тому традиція охоплює набагато ширше коло суспільних явищ, а звичай – регулює реалізацію тільки традиційних явищ і процесів. Перевагою правової традиції визнається те, що вона не суперечить світоглядним чи релігійним особливостям функціонування суспільства, а дуже легко піддається кореляції під впливом світоглядних норм, зокрема релігії і одночасно – суперечить нормам діючого законодавства. Одночасно, перевагою правового звичаю є точність в нормативному плані, адже звичай дає чітке трактування конкретної правової дії, а традиція апелює до ціннісної складової суспільства в якому реалізуються конкретні ідеї. Нами виокремлюється вісім відмінностей між правовою традицією та правовим звичаєм, найсуттєвішою з яких є та, що основним завданням звичаю є формування стереотипів поведінки, а традиції – поширення позитивного досвіду попередніх поколінь. У роботі наголошується й на відмінності правової традиції від правової спадщини. Остання, пропонується розуміти автором, як складова правової культури, сукупність інтерпретацій, фактів і явищ з історико-правового минулого, які є по відношенню до правової традиції суб’єктивними, оскільки можуть розвиватися й інтерпретуватися по різному. Натомість правова традиція забезпечує наявність дієвих інструментів реалізації правових відносин, є умовою збереження національної правової традиції, а її норми трактуються і сприймаються однаково всіма суспільними групами. Розкриваючи процес формування правової традиції, дисертантом аргументується думка, що визначальними в цьому плані є культурно-історичні, політичні, морально-етичні, релігійні та ідеологічні чинники. Всі ці чинники формують об’єктивну послідовність становлення правової традиції – еволюцію в часі побутових і соціальних норм, які стають елементом політичного впливу на суспільство, набувають загального характеру. Доводиться, що історичний розвиток правової традиції є результатом еволюції правових норм й інститутів під впливом об’єктивних (норми римського права) та суб’єктивних (історичні події як революції, війни, соціальні зміни) чинників. Нами підтримується усталена в українській науці ідея ототожнення історичних умов розвитку правової традиції і правової системи з основними етапами державотворення але пропонується додати «додержавний або звичаєвий період» (до моменту створення Давньоруської держави) та «національний», що розвивався паралельно з радянським і свідчив про неперервність державно-правової традиції. Прикладами правової традиції, що сформувалися історично пропонується розуміти сприйняття права, як морального імперативу, статус і права жінки в суспільстві, ідею народовладдя. Детермінованими під впливом культури вважають такі елементи правової традиції, як індивідуалізм (основа ідеї суверенітету, політичної незалежності), демократизм. Аргументується думка, що вплив правової традиції на правову культуру, а відтак і правову систему відбувається за допомогою ідеологічних і ціннісних елементів. Нами пропонується розглядати вплив морально-етичних та релігійних норм через послідовну тріаду понять – релігія – мораль – право, які розвивалися взаємообумовлено. Вплив цих категорій на людину відбувається по різному – право – через систему примусів формує тип поведінки, релігія – через вплив на емоції, визначає міру сприйняття встановлених правом правил, мораль – формує правила, які визнаються всім суспільством. Вплив релігійних цінностей на правову традицію, проявляється в тому, що ідеї релігії були ключовими в умовах становлення римського права і германської правової традиції, а також відобразилися в цінності «покори». В умовах сьогодення релігія визначає характер сімейних відносин, соціальну політику держави, також має місце відсилка до релігійних ідеологем в Конституції України. Поширення норм моралі та етики на правову традицію проявляється через вплив на процес законотворення, правозастосування та правосвідомість громадян. Морально- етичних цінності відобразилися в традиційних категоріях «любові і милосердя», «справедливості і праведності», «покори» і власне «моралі та етики», вони є основою захисту людської гідності, фундаментальний принцип справедливості є імперативом Конституції. У дисертації пропонується вважати найважливішим фактором, що впливає на зміст, трансформацію чи продовження правової традиції – правову ідеологію. Основними ідеологічними типами, що мали впливу на національну правову традицію були консерватизм, лібералізм та соціалізм. Нами виокремлено шість чинників в межах яких спостерігається вплив правової ідеології на правову традицію: 1) ідеологія впливає на розробку та прийняття законів, які відображають цінності та принципи, важливі для суспільства; 2) ідеологія впливає на тлумачення та застосування законів; 3) ідеологія визначає зміст правової освіти, що в свою чергу формує правосвідомість громадян; 4) за допомогою функцій правової ідеології, в суспільстві, через медіа, наукові публікації та публічні дискусії, обговорюється зміст окремих правових традицій і загалом особливостей правової системи; 5) правова ідеологія є причиною і умовою правових реформ спрямованих на модернізацію та адаптацію законодавства до нових соціальних реалій; 6) за допомогою ідеології відбувається реалізація ідей та принципів, які закріплені в міжнародному праві. Доведено тезу, що завдяки впливу правової ідеології конкретна традиція набуває змісту правової. Дисертантом визначаються три фактори, що впливають на трансформацію правової традиції, зокрема: природній процес еволюції національного законодавства з моменту проголошення незалежності; імплементація норм міжнародного права в національну правову систему; процеси глобалізації. В практичній площині це реалізується через те, що правова традиція демонструє еволюцію правових ідей що сприяють або перешкоджають забезпеченню прав людини, розвитку демократії та справедливості в різних суспільствах. В процесі імплементації норм міжнародного права, правова традиція розкриває потенціал імплементації правових практик інших правових сімей. Доведено, що в умовах глобалізації, саме правова традиція може показати як взаємодіють, конвертують або зберігають свою унікальність різні правові сім’ї та системи. Сформульовані і обґрунтовані в роботі висновки та пропозицій, можуть слугувати методологічною основою подальших теоретико-правових, галузевих, прикладних та компаративістських досліджень. The dissertation is devoted to a comprehensive theoretical and legal analysis of the content of the category of legal tradition and its place in the process of formation and development of the national legal system. In the context of «detraditionalization» of social relations, which is a natural consequence of globalization and integration of the legal system of Ukraine into the European legal area, the study of factors that allow preserving the national character of law is relevant. We propose to consider the legal tradition as a factor of self- identification of the legal system, which, as a separate category of law, has not received an unambiguous interpretation in the scientific community. The analysis of the theoretical framework allowed us to distinguish four areas within which the legal tradition is identified 1) complete identification with the legal system of the country; 2) association with legal culture or legal mentality as elements of the legal system; 3) identification with the state and legal past and the tradition of national state-building (state and legal tradition); 4) as a separate category of law, an independent element of the legal system. Comparing the scientific findings of G. J. Berman, C. Varga, D. Vovk, P. Glenn, Y. Loboda, Y. Oborotov, S. Pavlov and others, we offer our own definition of legal tradition as a set of historically formed legal determinants which determine the uniqueness of the legal system, form the ways of expression of legal culture, and establish the boundaries of legal consciousness. It is proved that legal tradition has an exclusively collective expression, has an educational and preservation function, and can be transformed under the influence of internal objective and external subjective factors. The author proposes to understand legal tradition as a set of results of legal development of previous historical epochs which became popular in society and were reproduced within a particular legal system. In order to prove that legal tradition is a structural element of the legal system, we have established that it transforms the established legal norms and rules of conduct in society into values, accumulates them and thereby influences the legal system. We propose to consider such values to be the idea of natural law, the rule of law, the constitution (constitutionalism), law, separation of powers, court (judicial system), human rights, etc. The author proves that the main areas of penetration of legal traditions into the legal system are legal cognition, legal culture, and legal technique. Due to its preserving, regulatory, protective, and socializing functions, legal tradition ensures the transmission and continuity of previous legal experience, as well as the orientation of legal activity towards strengthening and replenishing the legal heritage. The author establishes that the main features of a legal tradition are the consideration of indirect experience, values and moral norms. It is implemented through perception rather than transmission. Given that the external expression of a legal tradition is the rules of law, it is a condition for the formation of a national legal system. Understanding legal tradition as a condition for direct influence on the legal system, which is realized in the form of legal perception, we prove that there is a difference in the way it is realized, since Ukrainian legal culture is developing within the European legal tradition. In addition, legal tradition imposes certain restrictions on human behavior, while legal culture, on the contrary, mobilizes legal ideas that are formed in society and determines the degree of their general popularity and prospects for practical implementation. We propose to understand legal tradition and legal culture as macro- and micro-levels of the legal system, respectively. At the same time, we are convinced that it is the legal tradition that has a decisive impact on the legal culture. This is achieved through legal awareness and the process of forming a national legal identity. Since legal culture is based on a shorter historical memory, it focuses exclusively on the category of identity – the inherent features of a particular ethnic or social group of people. Instead, the legal tradition refers to a long historical and legal heritage, and therefore contains elements of the legal traditions of other nations, in particular those that included Ukrainian lands in the eighteenth and nineteenth centuries. The dissertation specifies that legal tradition is a certain template of legal consciousness, and the beliefs implemented at the stage of legal relations should be considered traditional, their content being the result of the implementation of previous legal experience and taking into account the needs of society in a particular historical era. Also, the role of legal tradition is manifested in the process of law enforcement, traditional ideas act as patterns that influence individual perception of law. The paper also specifies the interrelation and mutual influence of legal tradition and legal mentality. We propose to interpret the latter concept as a historically determined set of psychological attitudes and rules of behavior that are characteristic of a particular people (ethnic group) and manifest themselves through the perception of law and legal behavior. As a result, the legal tradition determines the general content of the legal mentality by establishing specific legal paradigms that are perceived as natural and historically determined. Accordingly, the values of the legal tradition are the fundamental values of the legal mentality. At the same time, the author substantiates the thesis that the legal mentality acting on the subconscious of man and society contributes to the preservation of a particular type of legal tradition, even in the face of internal (political) and external (expansion) conditions. The applicant proposes to consider the interaction between legal tradition and legal custom based on historical and legal, sociological, dogmatic, and anthropological approaches. The author argues that legal custom, unlike legal tradition, is not so much a legal phenomenon as a social phenomenon, since it directly affects social relations, legal norms, values and conflicts in society. At the same time, while legal customs are a part of the national legal system, legal tradition is an instrument ensuring the development of the latter. It is proved that legal custom is a tool for implementing legal tradition. That is why tradition covers a much wider range of social phenomena, and custom regulates the implementation of only traditional phenomena and processes. The advantage of a legal tradition is that it does not contradict the ideological or religious peculiarities of the functioning of society, but is very easily correlated under the influence of ideological norms, in particular religion, and at the same time contradicts the norms of the current legislation. At the same time, the advantage of legal custom is precision in terms of normative standards, because custom provides a clear interpretation of a specific legal action, and tradition appeals to the value component of the society in which specific ideas are realized. The author distinguishes eight differences between legal tradition and legal custom, the most significant of which is that the main task of custom is to form stereotypes of behavior, and tradition is to disseminate the positive experience of previous generations. The author also emphasizes the difference between legal tradition and legal heritage. The author proposes to understand the latter as a component of legal culture, a set of interpretations, facts and phenomena from the historical and legal past which are subjective in relation to the legal tradition, since they can develop and be interpreted in different ways. Instead, the legal tradition ensures the availability of effective tools for the realization of legal relations, is a condition for the preservation of the national legal tradition, and its norms are interpreted and perceived equally by all social groups. Analyzing the process of formation of the legal tradition, the author argues that cultural, historical, political, moral, ethical, religious and ideological factors are crucial in this regard. All these factors form an objective sequence of formation of a legal tradition – the evolution over time of everyday and social norms which become an element of political influence on society and acquire a general character. The author proves that the historical development of the legal tradition is the result of the evolution of legal norms and institutions under the influence of objective (Roman law) and subjective (historical events such as revolutions, wars, and social changes) factors. We support the idea established in Ukrainian science of identifying the historical conditions for the development of the legal tradition and legal system with the main stages of state formation, but propose to add a «pre-state or customary period» (before the creation of the Old Russian State) and a «national» period which developed in parallel with the Soviet period and testified to the continuity of the state legal tradition. Examples of legal traditions that have been formed historically include the perception of law as a moral imperative, the status and rights of women in society, and the idea of democracy. Such elements of the legal tradition as individualism (the basis of the idea of sovereignty and political independence) and democracy are considered to be determined by culture. The author argues that the influence of legal tradition on legal culture and, consequently, on the legal system is exerted through ideological and value elements. We propose to consider the impact of moral, ethical and religious norms through a consistent triad of concepts – religion – morality – law, which have developed in a mutually reinforcing manner. The impact of these categories on a person is different: law, through the system of coercion, forms a type of behavior, religion, through the influence on emotions, determines the degree of perception of the rules established by law, and morality, through the rules recognized by the whole society. The influence of religious values on the legal tradition is manifested in the fact that the ideas of religion were key in the formation of Roman law and the Germanic legal tradition, and were also reflected in the value of «obedience». Today, religion determines the nature of family relations and the social policy of the state, and the Constitution of Ukraine also refers to religious ideologies. The spread of moral and ethical norms to the legal tradition is manifested through the influence on the process of lawmaking, law enforcement and legal awareness of citizens. Moral and ethical values are reflected in the traditional categories of «love and mercy», «justice and righteousness», «obedience» and «morality and ethics» itself; they are the basis for the protection of human dignity, and the fundamental principle of justice is an imperative of the Constitution. This thesis proposes to consider legal ideology to be the most important factor influencing the content, transformation or continuation of a legal tradition. The main ideological types that have influenced the national legal tradition were conservatism, liberalism and socialism. We have identified six factors within which the influence of legal ideology on the legal tradition is observed: 1) ideology influences the development and adoption of laws that reflect the values and principles important to society; 2) ideology influences the interpretation and application of laws; 3) ideology 4) through the functions of legal ideology, the content of certain legal traditions and the general features of the legal system is discussed in society, through the media, scientific publications and public debates; 5) legal ideology is the cause and condition for legal reforms aimed at modernization and adaptation of legislation to new social realities; 6) ideology is used to implement the ideas and principles enshrined in international law. The author proves that due to the influence of legal ideology, a particular tradition acquires the content of law. The author identifies three factors influencing the transformation of legal tradition, in particular: the natural process of evolution of national legislation since the declaration of independence; implementation of international law into the national legal system; and globalization processes. In practical terms, this is realized through the fact that the legal tradition demonstrates the evolution of legal ideas that promote or impede the protection of human rights, the development of democracy and justice in different societies. In the process of implementing international law, the legal tradition reveals the potential for implementing legal practices of other legal families. It is proved that in the context of globalization, it is the legal tradition that can show how different legal families and systems interact, converge or preserve their uniqueness. The conclusions and proposals formulated and substantiated in this paper may serve as a methodological basis for further theoretical and legal, sectoral, applied and comparative studies.