Правові засоби забезпечення соціальної справедливості

Abstract

Дослідження характеризується новизною завдяки комплексному міждисциплінарному підходу до аналізу чинного законодавства України з питань соціальної справедливості, що вперше включає оцінку впливу сучасних цифрових технологій та міжнародних стандартів на ефективність правозастосування. Робота систематизує існуючі нормативні акти, виявляє критичні недоліки їх імплементації та пропонує рекомендації щодо адаптації законодавства до сучасних соціально- економічних викликів, сприяючи формуванню більш стійкого правового середовища для забезпечення соціальної справедливості. У дослідження вперше запропоновано когнітивно-правовий підхід, який переосмислює соціальну справедливість як не просто об’єктивний правовий принцип, а як комплексну ментальну конструкцію. За цим підходом, справедливість виконує важливу регулюючу функцію в суспільстві, організовуючи співвідношення зусиль та винагород, порушень та покарань. Спільне сприйняття справедливості залежить від когнітивних процесів, що визначають, як індивідуум та суспільство оцінюють баланс між заснованою на заслугах винагороди та відповідальністю за дії, а також між дотриманням норм і порушенням законів. Це дозволяє глибше проаналізувати соціальні механізми впливу на правове регулювання та захист прав людини, оскільки справедливість стає функцією не лише нормативно-правової практики, але й ментальним процесом, який активно формується в колективній свідомості. У такому контексті дослідження створює нову парадигму для аналізу взаємозв’язку між моральними, соціальними та правовими аспектами справедливості, сприяючи вдосконаленню прикладної правової практики та гарантуючи адаптацію правових норм до когнітивних вимог суспільства. У дослідженні розроблено комплекс правових засобів оцінки та забезпечення соціальної справедливості, адаптованих до специфіки сучасного українського суспільства. Запропоновано емпіричний інструментарій для аналізу ефективності правових механізмів у ключових сферах, таких як соціальний захист, рівний доступ до правосуддя та гарантії прав людини. Це дозволяє здійснювати комплексну оцінку дієвості чинного законодавства, виявляти критичні проблеми його реалізації та виробляти рекомендації для вдосконалення правового регулювання державної політики. Фокус на конкретних проблемах, зокрема щодо недосконалості існуючих механізмів, дає змогу не лише описувати реальний стан, а й розробляти практичні напрями для переведення теоретичних принципів соціальної справедливості в реальну дію. Таким чином, дослідження має на меті сприяти досягненню стійкої правової системи, що базується на принципах рівності та прав людини, а також підвищенню ефективності політики забезпечення соціальної справедливості в Україні. У роботі проведено всебічний аналіз ефективності реалізації нормативно- правових актів у контексті забезпечення соціальної справедливості в Україні. Особливу увагу приділено виявленню ключових недоліків чинної правової політики, які перешкоджають рівному доступу до правосуддя, знижують ефективність механізмів соціального захисту та не враховують виклики, пов’язані із соціальною нерівністю. Автор пропонує удосконалення правової культури через запровадження нового законодавчого інструменту – Закону «Про правову освіту». Цей нормативно-правовий акт передбачає створення єдиної системи правового виховання, що охоплює всі рівні освіти – від дошкільної до вищої. Закон визначає чіткі стандарти, методики та критерії формування правової свідомості громадян, а також сприяє вихованню правової відповідальності та дотриманню принципів верховенства права. Крім того, запропоновано впровадження сучасних цифрових технологій у навчальний процес, що сприятиме розвитку інклюзивної правової освіти та розширенню доступу до правових знань для всіх верств населення. Дослідження обґрунтовує необхідність інтеграції міжнародних стандартів прав людини у національну правову систему через освітні інститути, що дозволить зміцнити демократичні інститути та сприятиме формуванню правової культури, орієнтованої на європейські цінності. В дисертації представлено новий підхід до адаптації правових норм, що об’єднує сучасні цифрові технології та аналіз актуальних практик із метою посилення соціальної справедливості та забезпечення стабільності держави. Доведено, що інтеграція інноваційних технологічних рішень у правове регулювання значно підвищує прозорість законодавчого процесу і ефективність правового контролю, що, у свою чергу, сприяє формуванню справедливого суспільства, здатного динамічно реагувати на потреби громадян. Синтез традиційних принципів правового регулювання з сучасними цифровими технологіями відкриває нові перспективи для розробки ефективних механізмів захисту прав і свобод, що є невід’ємним елементом підвищення рівня соціальної справедливості і стабільності суспільства. Дослідження надає методологічну основу для впровадження цих інноваційних підходів у практику, що може стати базою для подальших реформ у сфері правового регулювання та соціальної політики. Важливим аспектом дослідження є наукове розширення концепції Національної стратегії правової освіти, що охоплює модернізацію та інтеграцію сучасних підходів до формування правової культури. Стратегія передбачає адаптацію навчальних програм відповідно до європейських стандартів, використання інноваційних методологій та цифрових технологій, таких як онлайн- курси, інтерактивні платформи та мобільні додатки, що сприяють підвищенню доступності та ефективності передачі правових знань. Окрім цього, дана концепція включає створення системи безперервного правового навчання, орієнтованої на різні соціальні групи – школярів, студентів, державних службовців, підприємців та громадських активістів. Така система не лише забезпечує отримання базових юридичних знань, а й сприяє розвитку критичного мислення, практичних навичок та глибокого розуміння сучасних правових процесів. В результаті оновлена стратегія сприяє формуванню високого рівня правової компетентності населення, підвищенню правосвідомості та створенню умов для демократичного розвитку суспільства, що є ключовим чинником для побудови справедливого та стабільного соціуму. В межах дослідження удосконалено модель соціальної справедливості для України, яка поєднує національні морально-етичні норми з міжнародними стандартами прав людини. На думку автора, така модель має базуватися на інтеграції традиційних цінностей із сучасними глобальними принципами. Вона передбачає: - дотримання принципу рівності та недискримінації, що забезпечує рівний доступ до соціальних благ, освіти, охорони здоров’я та правосуддя, узгоджуючи національні морально-етичні уявлення з міжнародними стандартами, такими як Загальна декларація прав людини; - гарантування гідності особистості через створення умов для реалізації потенціалу кожного громадянина за допомогою соціальних гарантій і підтримки; - забезпечення справедливого розподілу економічних ресурсів і соціального захисту шляхом впровадження ефективних механізмів правового регулювання, що враховують внутрішні традиції та міжнародні рекомендації; - підвищення прозорості і відповідальності через інтеграцію цифрових технологій для моніторингу правозастосування та встановлення чітких механізмів контролю за діяльністю державних органів, а також активну участь громадян, що сприяє формуванню діалогу між суспільством і владою та адаптації моделі до сучасних викликів. Дослідження присвячене аналізу законодавчого забезпечення соціальної справедливості, що дозволило оцінити ефективність нормативно-правових актів та виявити їхні основні недоліки. Встановлено, що чинна правова база містить позитивні аспекти, зокрема визнання принципів рівності та захисту прав громадян. Водночас виявлено проблеми, такі як неповнота законодавства, слабкий контроль за його виконанням та недостатня інтеграція правових норм із соціально- економічною політикою. Для подолання цих недоліків необхідне посилення контролю, вдосконалення судових процедур та адаптація законодавства до сучасних викликів, що сприятиме зміцненню соціальної справедливості. Дисертація має значну наукову і практичну цінність, оскільки відкриває нові горизонти у вивченні правових механізмів забезпечення соціальної справедливості та сприяє впровадженню інноваційних підходів у правозастосуванні. Отримані результати можуть слугувати базою для подальших міждисциплінарних досліджень і бути використаними в практичній діяльності органів державного управління, судової системи, правозахисних організацій та навчальних закладів, а також можуть стати основою для подальших реформ у сфері правової політики, спрямованих на досягнення соціальної справедливості, зміцнення правової держави та підвищення рівня довіри громадян до правової системи України. The study is characterized by novelty due to a comprehensive interdisciplinary approach to the analysis of the current legislation of Ukraine on social justice, which for the first time includes an assessment of the impact of modern digital technologies and international standards on the effectiveness of law enforcement. The work systematizes existing regulations, identifies critical shortcomings in their implementation and offers recommendations for adapting legislation to modern socio-economic challenges, contributing to the formation of a more sustainable legal environment to ensure social justice. The study first proposes a cognitive-legal approach that rethinks social justice as not just an objective legal principle, but as a complex mental construct. According to this approach, justice performs an important regulatory function in society, organizing the ratio of efforts and rewards, violations and punishments. The shared perception of justice depends on cognitive processes that determine how an individual and society assess the balance between merit-based rewards and responsibility for actions, as well as between compliance with norms and violation of laws. This allows for a deeper analysis of the social mechanisms of influence on legal regulation and protection of human rights, since justice becomes a function not only of normative and legal practice, but also a mental process that is actively formed in the collective consciousness. In this context, the study creates a new paradigm for analyzing the relationship between moral, social and legal aspects of justice, contributing to the improvement of applied legal practice and ensuring the adaptation of legal norms to the cognitive requirements of society. The study develops a set of legal tools for assessing and ensuring social justice, adapted to the specifics of modern Ukrainian society. An empirical toolkit is proposed for analyzing the effectiveness of legal mechanisms in key areas such as social protection, equal access to justice and guarantees of human rights. This allows for a comprehensive assessment of the effectiveness of current legislation, identifying critical problems in its implementation and developing recommendations for improving the legal regulation of state policy. The focus on specific problems, in particular on the imperfections of existing mechanisms, allows not only to describe the real situation, but also to develop practical directions for translating theoretical principles of social justice into real action. Thus, the study aims to contribute to the achievement of a sustainable legal system based on the principles of equality and human rights, as well as to increase the effectiveness of the policy of ensuring social justice in Ukraine. The work provides a comprehensive analysis of the effectiveness of the implementation of regulatory legal acts in the context of ensuring social justice in Ukraine. Particular attention is paid to identifying key shortcomings of the current legal policy that impede equal access to justice, reduce the effectiveness of social protection mechanisms, and do not take into account the challenges associated with social inequality. The author proposes improving legal culture through the introduction of a new legislative instrument - the Law "On Legal Education". This regulatory legal act provides for the creation of a unified system of legal education that covers all levels of education - from preschool to higher. The law defines clear standards, methods, and criteria for the formation of legal awareness of citizens, and also contributes to the education of legal responsibility and adherence to the principles of the rule of law. In addition, the introduction of modern digital technologies into the educational process is proposed, which will contribute to the development of inclusive legal education and expanding access to legal knowledge for all segments of the population. The study substantiates the need to integrate international human rights standards into the national legal system through educational institutions, which will strengthen democratic institutions and contribute to the formation of a legal culture focused on European values. The dissertation presents a new approach to adapting legal norms that combines modern digital technologies and the analysis of current practices in order to strengthen social justice and ensure the stability of the state. It is proven that the integration of innovative technological solutions into legal regulation significantly increases the transparency of the legislative process and the effectiveness of legal control, which, in turn, contributes to the formation of a just society capable of dynamically responding to the needs of citizens. The synthesis of traditional principles of legal regulation with modern digital technologies opens up new prospects for the development of effective mechanisms for the protection of rights and freedoms, which is an integral element of increasing the level of social justice and stability of society. The study provides a methodological basis for the implementation of these innovative approaches in practice, which can become the basis for further reforms in the field of legal regulation and social policy. An important aspect of the study is the scientific expansion of the concept of the National Strategy of Legal Education, which includes the modernization and integration of modern approaches to the formation of legal culture. The strategy provides for the adaptation of curricula in accordance with European standards, the use of innovative methodologies and digital technologies, such as online courses, interactive platforms and mobile applications, which contribute to increasing the accessibility and efficiency of the transfer of legal knowledge. In addition, this concept includes the creation of a system of continuous legal education focused on various social groups - schoolchildren, students, civil servants, entrepreneurs and public activists. Such a system not only ensures the acquisition of basic legal knowledge, but also promotes the development of critical thinking, practical skills and a deep understanding of modern legal processes. As a result, the updated strategy contributes to the formation of a high level of legal competence of the population, increasing legal awareness and creating conditions for the democratic development of society, which is a key factor in building a just and stable society. The study improved the social justice model for Ukraine, which combines national moral and ethical norms with international human rights standards. In the author’s opinion, such a model should be based on the integration of traditional values with modern global principles. It involves adhering to the principle of equality and non- discrimination, which ensures equal access to social benefits, education, healthcare and justice, harmonizing national moral and ethical concepts with international standards, such as the Universal Declaration of Human Rights; - guaranteeing the dignity of the individual by creating conditions for the realization of the potential of each citizen through social guarantees and support; - ensuring a fair distribution of economic resources and social protection by implementing effective mechanisms of legal regulation that take into account domestic traditions and international recommendations; - increasing transparency and accountability through the integration of digital technologies to monitor law enforcement and establish clear mechanisms for controlling the activities of state bodies, as well as active participation of citizens, which contributes to the formation of a dialogue between society and the authorities and adapting the model to modern challenges. The study is devoted to the analysis of the legislative support for social justice, which allowed to assess the effectiveness of regulatory legal acts and identify their main shortcomings. It was established that the current legal framework contains positive aspects, in particular, the recognition of the principles of equality and protection of citizens’ rights. At the same time, problems were identified, such as incomplete legislation, weak control over its implementation and insufficient integration of legal norms with socio-economic policy. To overcome these shortcomings, it is necessary to strengthen control, improve judicial procedures and adapt legislation to modern challenges, which will contribute to strengthening social justice. The dissertation has significant scientific and practical value, as it opens up new horizons in the study of legal mechanisms for ensuring social justice and contributes to the implementation of innovative approaches in law enforcement. The results obtained can serve as a basis for further interdisciplinary research and be used in the practical activities of state administration bodies, the judicial system, human rights organizations and educational institutions, and can also become the basis for further reforms in the field of legal policy aimed at achieving social justice, strengthening the rule of law and increasing the level of trust of citizens in the legal system of Ukraine.