Архітектурно-візуальна інтеграція скульптурної пластики у формуванні ідентичності міського простору

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню архітектурно-візуальної інтеграції скульптурної пластики як важливого фактору формування ідентичності міського простору. Визначено такі ключові поняття, як «архітектурно-візуальна інтеграція», «скульптурна пластика» та «ідентичність міського простору», а також досліджено важливу роль скульптурної пластики в міському середовищі, зокрема естетичне збагачення, культурну репрезентацію та створення орієнтирів. На основі українських прикладів архітектурно-візуальної інтеграції скульптурної пластики, проаналізовано внесок інтеграції скульптурної пластики з архітектурою у формування унікальної міської ідентичності шляхом створення виразної візуальної мови й відображення цінностей міста. Визначено ключові фактори, що впливають на ефективність такої інтеграції, зокрема контекстуальну релевантність, придатність матеріалу й залучення громади. У роботі також розглянуто проблеми, пов’язані зі сталим розвитком, обслуговуванням і громадським сприйняттям. Проаналізовано значення скульптурних об’єктів у структурі міста і їхній вплив на сприйняття простору мешканцями й відвідувачами. Розглянуто історичні аспекти розвитку скульптури в урбаністичному контексті, її роль у формуванні соціокультурної пам’яті та сучасні тенденції інтеграції пластичних елементів у громадський простір. Зокрема, висвітлено питання взаємодії скульптури з архітектурним середовищем, її функціональні й семантичні аспекти, а також вплив на естетичне й емоційне наповнення міського середовища. Скульптурна пластика є одним з найважливіших елементів урбаністичного середовища, що формує унікальний характер міста, сприяє його впізнаваності та забезпечує сталість культурного ландшафту. Міська скульптура виконує різні функції: від декоративної й меморіальної до інтерактивної й символічної. У сучасному урбанізованому просторі зростає тенденція до створення інтерактивних і концептуальних скульптур, що залучають мешканців до безпосередньої взаємодії та сприяють соціальній активізації громади. Дослідження базується на системному аналізі візуального матеріалу, теоретичних джерел у галузі архітектури, урбаністики й мистецтвознавства, а також на вивченні практичних кейсів інтеграції скульптурних об’єктів у міське середовище різних країн. На особливу увагу заслуговують критерії успішної взаємодії скульптури й архітектури, зокрема відповідність масштабу, контекстуальність, художня виразність і здатність впливати на формування просторової ідентичності. У роботі проананалізовано феномен тимчасових і мобільних скульптурних об’єктів, що дозволяють адаптувати міський простір до актуальних культурних і соціальних змін. Методологічною основою дослідження є аналіз і систематизація візуального матеріалу, порівняльний аналіз реалізованих проєктів, а також вивчення теоретичних джерел у галузі архітектури, урбаністики й мистецтвознавства. Визначено основні критерії успішної інтеграції скульптурної пластики в міське середовище, зокрема відповідність масштабу, контекстуальність, емоційну виразність, залученість громадськості до процесу формування простору. Скульптурні об’єкти в міському просторі відіграють важливу роль у створенні символічного значення місцевості, формуванні туристичної привабливості й підтримці історичної спадщини. Водночас їхня інтеграція в архітектурне середовище потребує комплексного підходу, що передбачає міждисциплінарне співробітництво архітекторів, митців, містопланувальників і місцевих громад. Зокрема, важливо враховувати участь громади у процесі вибору й розміщення скульптурних композицій, що сприяє створенню простору, близького та зрозумілого для мешканців. У дисертації розглянуто виклики, що можуть виникати при інтеграції скульптури в міський простір, зокрема проблеми дисгармонії, невідповідності масштабу або стилістичного конфлікту архітектури з пластичними об’єктами. Окремо висвітлено вплив технологій на сучасні тенденції у створенні скульптури, як-от використання новітніх матеріалів, цифрового моделювання й інтерактивних елементів. Проаналізовано різноманітні підходи до використання скульптурних форм в архітектурному ансамблі міста, зокрема їхню функціональну, естетичну й семантичну взаємодію з навколишнім середовищем. Досліджено функціонування скульптури як інструмента комунікації міста і його мешканців, що сприяє формуванню локальної ідентичності й культурної пам’яті. Результати дослідження демонструють, що вдала архітектурно-візуальна інтеграція скульптурної пластики сприяє не тільки естетичному збагаченню міста, а й зміцненню його культурної ідентичності. Гармонійне поєднання скульптури з архітектурним ансамблем, урахування контексту й участь громади у формуванні мистецького простору створюють передумови для розвитку цілісного й комфортного урбаністичного середовища. Запропоновано практичні рекомендації щодо інтеграції скульптурних об’єктів у міський простір з метою підвищення його привабливості й комфортності для мешканців і туристів. У кінцевому підсумку дослідження підкреслює вагомість потенціалу продумано інтегрованої скульптурної пластики у процесі збагачення міських ландшафтів і підсилення відчуття місця й ідентичності. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані під час майбутніх загальнотеоретичних, галузевих і прикладних досліджень з проблеми вивчення ідентичності міського простору. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the architectural and visual integration of sculptural plasticity as an essential factor in the formation of the identity of urban space. Key concepts such as architectural and visual integration, sculptural plasticity, and the identity of urban space are defined, and the multifaceted role of sculptural plasticity in the urban environment is also investigated, including aesthetic enrichment, cultural representation, and the creation of landmarks. Based on Ukrainian examples of architectural and visual integration of sculptural plastic arts, the contribution of the integration of sculptural plastic arts with architecture to form a unique urban identity by creating an expressive visual language and reflecting the city’s values is analyzed. Key factors influencing the effectiveness of such integration are identified, in particular, contextual relevance, material suitability, and community involvement. The work also considers sustainable development, maintenance, and public perception issues. The significance of sculptural objects in the city’s structure and their impact on residents’ and visitors’ perception of space is analyzed. The historical aspects of the development of sculpture in the urban context, its role in the formation of socio-cultural memory, and modern trends in the integration of plastic elements into public spaces are considered. In particular, the issues of the interaction of sculpture with the architectural environment, its functional and semantic aspects, and the impact on the aesthetic and emotional content of the urban environment are highlighted. Sculptural plasticity is one of the most essential elements of the urban environment, which can form the city’s unique character, contribute to its recognition, and ensure the sustainability of the cultural landscape. Urban sculpture can perform various functions: from decorative and memorial to interactive and symbolic. In modern urban space, there is a growing tendency to create interactive and conceptual sculptures that involve residents in direct interaction and contribute to the social activation of the community. The study is based on a systematic analysis of visual material, theoretical sources in architecture, urbanism, and art history, and the study of practical cases of integration of sculptural objects into the urban environment of different countries. Particular attention is paid to the criteria for successful interaction of sculpture and architecture, particularly the correspondence of scale, contextuality, artistic expressiveness, and the ability to influence the formation of spatial identity. The work also analyzes the phenomenon of temporary and mobile sculptural objects that allow adapting urban space to current cultural and social changes. The methodological basis of the study is the analysis and systematization of visual material, a comparative analysis of implemented projects, and the study of theoretical sources in the field of architecture, urban planning, and art history. The main criteria for successfully integrating sculptural plasticity into the urban environment are determined, such as appropriateness of scale, contextuality, emotional expressiveness, and public involvement in forming space. Sculptural objects in urban space can play an essential role in creating the symbolic meaning of the area, shaping the tourist attraction, and maintaining the historical heritage. At the same time, their integration into the architectural environment requires a comprehensive approach, which includes interdisciplinary cooperation between architects, artists, urban planners, and local communities. In particular, it is essential to consider the community’s participation in selecting and placing sculptural compositions, which contributes to creating a space that is close and understandable to residents. The dissertation also considers the challenges that may arise when integrating sculpture into urban space, particularly the problems of disharmony, scale mismatch, or stylistic conflict between architecture and plastic objects. The influence of technology on modern trends in the creation of sculpture, particularly the use of new materials, digital modeling, and interactive elements, is separately highlighted. Various approaches to the use of sculptural forms in the architectural ensemble of the city are considered, in particular their functional, aesthetic, and semantic interaction is a growing tendency to create interactive and conceptual sculptures that involve residents in direct interaction and contribute to the social activation of the community. The study is based on a systematic analysis of visual material, theoretical sources in architecture, urbanism, and art history, and the study of practical cases of integration of sculptural objects into the urban environment of different countries. Particular attention is paid to the criteria for successful interaction of sculpture and architecture, particularly the correspondence of scale, contextuality, artistic expressiveness, and the ability to influence the formation of spatial identity. The work also analyzes the phenomenon of temporary and mobile sculptural objects that allow adapting urban space to current cultural and social changes. The methodological basis of the study is the analysis and systematization of visual material, a comparative analysis of implemented projects, and the study of theoretical sources in the field of architecture, urban planning, and art history. The main criteria for successfully integrating sculptural plasticity into the urban environment are determined, such as appropriateness of scale, contextuality, emotional expressiveness, and public involvement in forming space. Sculptural objects in urban space can play an essential role in creating the symbolic meaning of the area, shaping the tourist attraction, and maintaining the historical heritage. At the same time, their integration into the architectural environment requires a comprehensive approach, which includes interdisciplinary cooperation between architects, artists, urban planners, and local communities. In particular, it is essential to consider the community’s participation in selecting and placing sculptural compositions, which contributes to creating a space that is close and understandable to residents. The dissertation also considers the challenges that may arise when integrating sculpture into urban space, particularly the problems of disharmony, scale mismatch, or stylistic conflict between architecture and plastic objects. The influence of technology on modern trends in the creation of sculpture, particularly the use of new materials, digital modeling, and interactive elements, is separately highlighted. Various approaches to the use of sculptural forms in the architectural ensemble of the city are considered, in particular their functional, aesthetic, and semantic interaction is a growing tendency to create interactive and conceptual sculptures that involve residents in direct interaction and contribute to the social activation of the community. The study is based on a systematic analysis of visual material, theoretical sources in architecture, urbanism, and art history, and the study of practical cases of integration of sculptural objects into the urban environment of different countries. Particular attention is paid to the criteria for successful interaction of sculpture and architecture, particularly the correspondence of scale, contextuality, artistic expressiveness, and the ability to influence the formation of spatial identity. The work also analyzes the phenomenon of temporary and mobile sculptural objects that allow adapting urban space to current cultural and social changes. The methodological basis of the study is the analysis and systematization of visual material, a comparative analysis of implemented projects, and the study of theoretical sources in the field of architecture, urban planning, and art history. The main criteria for successfully integrating sculptural plasticity into the urban environment are determined, such as appropriateness of scale, contextuality, emotional expressiveness, and public involvement in forming space. Sculptural objects in urban space can play an essential role in creating the symbolic meaning of the area, shaping the tourist attraction, and maintaining the historical heritage. At the same time, their integration into the architectural environment requires a comprehensive approach, which includes interdisciplinary cooperation between architects, artists, urban planners, and local communities. In particular, it is essential to consider the community’s participation in selecting and placing sculptural compositions, which contributes to creating a space that is close and understandable to residents. The dissertation also considers the challenges that may arise when integrating sculpture into urban space, particularly the problems of disharmony, scale mismatch, or stylistic conflict between architecture and plastic objects. The influence of technology on modern trends in the creation of sculpture, particularly the use of new materials, digital modeling, and interactive elements, is separately highlighted. Various approaches to the use of sculptural forms in the architectural ensemble of the city are considered, in particular their functional, aesthetic, and semantic interaction with the surrounding environment. It is investigated how sculpture can act as a communication tool between the city and its residents, contributing to the formation of local identity and cultural memory. The results of the study demonstrate that successful architectural and visual integration of sculptural plasticity contributes not only to the aesthetic enrichment of the city but also to the strengthening of its cultural identity. The harmonious combination of sculpture with the architectural ensemble, taking into account the context and the participation of the community in the formation of the artistic space, creates the prerequisites for the development of a holistic and comfortable urban environment. Practical recommendations are proposed for the integration of sculptural objects into urban space to increase its attractiveness and comfort for residents and tourists. In conclusion, the study highlights the potential of thoughtfully integrated sculptural plasticity to enrich urban landscapes and strengthen the sense of place and identity. The findings and suggestions formulated in the work can be used in further general theoretical, sectoral, and applied research on studying urban space's identity.