Романо-германська та англосаксонська правові системи: історичні аспекти формування та основні характеристики

Abstract

У статі обґрунтовано поняття правової системи як цілісної, стійкої, комплексної сукупності правових явищ і засобів, що є результатом і способом взаємодії взаємопов’язаних і взаємоузгоджених елементів, які, взяті у сукупності, виражають буття права. Доведено, що елементами правової системи є: правові норми; правові принципи; законодавство; правові відносини; правосвідомість; правову культуру; правові та юридичні установи; юридичну техніку; законність і правопорядок. Визначено, що правова система є результатом правового розвитку суспільства, показником його цивілізованості. Сформульовано поняття правової сім’ї як сукупності національних правових систем групи держав, заснованих на спільності їх історичного формування, системо-структури, методів і форм реалізації. Установлено, що поняття правової сім’ї і правової системи співвідносяться як ціле і частина. Проаналізовано підходи до класифікації правових систем та доведено доцільність виділення романо-германської, англосаксонської (англо-американської), змішаної, релігійної, традиційної, а також рудиментарної соціалістичної сім’ї правових систем. Доведено, що найкраще організованими і такими, що об’єднують найбільшу кількість держав, є романо-германська і англосаксонська (англо-американська) правові системи. Запропоновано у якості основних етапів формування романо-германської правої системи виділяти: перший етап (V-ХІІ ст.) – панування звичаєвого права як писаного, так і неписаного; другий (XIII-XVIII ст.) – формування романо-германської правової сім’ї, визнання права як гаранта забезпечення порядку і безпеки; третій (ХVІІІ - ХХ ст.) – завершення формування романо-германського права як цілісного явища, розвиток і кодифікація законодавства, оформлення сучасної системи судових органів. Запропоновано до основних ознак романо-германської правової системи відносити: 1) наявність чіткої ієрархічної структури, яку складають норми, інститути, галузі; 2) поділ на публічне і приватне, матеріальне і процесуальне; 3)створення правових норм у результаті діяльності уповноважених суб’єктів (у окремих випадках – безпосередньо народом); 4) покладення в основу чітко визначених загальних принципів; 5) існування ієрархії джерел, основним з яких є закони (кодекси) та підзаконні нормативно-правові акти; 6) не визнання у цілому правотворчих повноважень суддів та судових прецедентів; 7) подібність поняттєвого апарату та термінології; 8) пріоритетність матеріального права над процесуальним; 9) відкритість до сприйняття правових теорій і доктрин. Обґрунтовано можливість виділення таких історичних етапів формування англосаксонської правової системи: перший (V-ХІст.) – існування англосаксонського права у формі звичаєвих норм; другий (ХІ-середина ХV ст.) – виникнення та піднесення ролі загального права як основи англійського права; третій (середина ХV-середина ХІХ ст.) – утвердження права справедливості як альтернативи у вирішенні справ; четвертий (середина ХІХ- ХХ ст.) – тлумачення рішень, які приймалися парламентом, формування статутного права. Запропоновано до основних ознак англо-саксонської правової системи відносити: 1) наявність особливої системи джерел (загальне право, право справедливості, статутне право; 2) незначний ступінь кодифікації; 3) визнання у якості найпоширенішого джерела судового прецеденту при наявності інших джерел права (статутів, звичаїв, доктрини); 4) суттєве значення правотворчих повноважень суддів; 5) важливість ролі інституту присяжних; 6) пріоритетність процесуального права над матеріальним; 7) відсутність галузевого поділу, поділу права на публічне і приватне; 8) визнання у якості норми відпрацьованого судовою практикою рішення з конкретної справи; 9) відсутність ієрархічності норм права. The article substantiates the concept of the legal system as a whole, stable, complex set of legal phenomena and means, which is the result and way of interaction of interconnected and mutually coordinated elements, which, taken as a whole, express the existence of law. It has been proven that the elements of the legal system are: legal norms; legal principles; legislation; legal relations; legal awareness; legal culture; legal and legal institutions; legal technique; law and order. It was determined that the legal system is the result of the legal development of society, an indicator of its civilization. The concept of legal family is formulated as a set of national legal systems of a group of states, based on the commonality of their historical formation, system-structure, methods and forms of implementation. It was established that the concepts of legal family and legal system are related as a whole and a part. Approaches to the classi©cation of legal systems have been analyzed and the expediency of distinguishing the Romano-Germanic, Anglo-Saxon (Anglo-American), mixed, religious, traditional, and rudimentary socialist family of legal systems has been proven. It has been proven that the Romano-Germanic and Anglo-Saxon (Anglo-American) legal systems are the best organized and unite the largest number of states. It is proposed to distinguish the main stages of the formation of the Romano-Germanic legal system: the ©rst stage (V-XII centuries) - the rule of customary law, both written and unwritten; the second (XIII-XVIII centuries) – formation of the Romano-Germanic legal family, recognition of law as a guarantor of ensuring order and security; the third (eighteenth - twentieth centuries) - the completion of the formation of Romano-Germanic law as an integral phenomenon, the development and codi©cation of legislation, the design of the modern system of judicial bodies. It is suggested that the main features of the Romano-Germanic legal system include: 1) the presence of a clear hierarchical structure consisting of norms, institutions, and branches; 2) division into public and private, material and procedural; 3) creation of legal norms as a result of the activity of authorized subjects (in some cases - directly by the people); 4) establishing clearly de©ned general principles as a basis; 5) the existence of a hierarchy of sources, the main of which are laws (codes) and bylaws; 6) failure to generally recognize the law-making powers of judges and court precedents; 7) similarity of conceptual apparatus and terminology; 8) priority of substantive law over procedural law; 9) openness to the perception of legal theories and doctrines. The possibility of distinguishing the following historical stages of the formation of the Anglo-Saxon legal system is justi©ed: the ©rst (V-XI century) - the existence of Anglo-Saxon law in the form of customary norms; the second (XI-mid-XV centuries) – the emergence and elevation of the role of common law as the basis of English law; the third (mid-15th-mid-19th centuries) – the establishment of the right to justice as an alternative in resolving cases; the fourth (middle of the 19th and 20th centuries) – interpretation of decisions made by the parliament, formation of statutory law. It is suggested that the main features of the Anglo-Saxon legal system include: 1) the presence of a special system of sources (common law, equity law, statutory law; 2) a small degree of codi©cation; 3) recognition as the most common source of judicial precedent in the presence of other sources of law (statutes, customs, doctrine); 4) essential importance of law-making powers of judges; 5) the importance of the role of the jury institute; 6) priority of procedural law over substantive law; 7) absence of sectoral division, division of rights into public and private; 8) recognition as a norm of a decision on a speci©c case worked out by judicial practice; 9) lack of hierarchy of legal norms.