Дослідження доказів у кримінальному провадженні як складова процесу доказування

Abstract

Попри активне використання у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України терміну «дослідження доказів», у науковій літературі бракує єдиної позиції щодо змісту та значення названої складової процесу доказування, що дозволяє наголосити на актуальності її наукового дослідження. Відтак, метою даної статті є з’ясування та обґрунтування сутності дослідження доказів у кримінальному провадженні як складової процесу доказування. Задля досягнення поставленої мети було застосовано методи лінгвістичного аналізу, узагальнення, формально-логічний, формально-юридичний, системно-структурний, аналізу продуктів діяльності, порівняльний та моделювання, діяльнісний і праксеологічний підходи, а також низку прийомів логіки. Встановлено, що положення Кримінального процесуального кодексу України вимагають від суду особисто та безпосередньо дослідити докази, які будуть використані для прийняття у відповідному кримінальному провадженні рішення по суті. Такі докази подаються сторонами провадження, після чого суд оглядає і демонструє учасникам розгляду речові докази та оголошує (відтворює) зміст документів і висновків експертів. Показання досліджуються завдяки поставленню сторонами та іншими учасниками судового розгляду запитань допитуваним особам. Установлено, що дослідження доказів судом (як і доказування у цілому) містить практичну (інструментальну) та мисленневу (когнітивну) складові. Автори доводять, що дослідження доказів відбувається не тільки у судовому розгляді, а й під час досудового розслідування кримінальних правопорушень. Визначено, що дослідження доказів у кримінальному провадженні полягає у ознайомлені суб’єкта доказування з певним джерелом доказової інформації, отриманні та з’ясуванні змісту фактичних даних, що містяться у такому джерелі, оцінці джерела на предмет допустимості, перевірці фактичних даних, їх оцінці на предмет належності, достовірності та (у сукупності з іншими доказами) достатності для прийняття певного процесуального рішення або вчинення процесуальної дії у кримінальному провадженні.