Використання технологій штучного інтелекту правоохоронними та судовими органами: світовий досвід та напрями розвитку національного законодавства

Abstract

У статті розглядаються питання стратегічного та тактичного рівня впровадження технологій штучного інтелекту в суспільну практику, особливий акцент робиться на їх використанні у діяльності правоохоронних та судових органів. Сформульовано перспективні завдання правового регулювання штучного інтелекту, серед яких: 1) стимулювання соціально ефективного використання технологій та мінімізації ризиків зловживання ними; 2) забезпечення максимальної диверсифікації технологічних рішень та технологічної нейтральності; 3) перехід до нової схеми правового регулювання; 4) формування «змішаної юстиції» та «юстиції штучного інтелекту»; 5) конвергування юридичних і технічних наук; 6) забезпечення правових гарантій ефективного розвитку інформаційного навколишнього середовища. Окреслено ризики використання штучного інтелекту, такі як порушення приватності, маніпулювання поведінкою, дискримінація та непрозорість, що кореспондують проблемам застосування систем штучного інтелекту для протидії злочинності. Здійснено аналіз положень проєкту Artificial Intelligence Act, презентованого Європейською Комісією у 2021 р., на предмет класифікації програм штучного інтелекту залежно від потенційних рівнів ризику (у тому числі окремо окреслено певні інструменти, що використовуються правоохоронними органами), висвітлення механізмів підтримки досліджень та інновацій у сфері штучного інтелекту, визначення вимог до постачальників високо-ризикованого штучного інтелекту. Висловлюється твердження, що наразі в Україні існує проблема в правовому регулюванні використання систем штучного інтелекту. Запропоновано низку положень, що бажано відобразити в національному законодавстві з цього приводу, зокрема, наявність чіткого визначення, побудованого на основі європейського підходу; класифікація сфер використання штучного інтелекту за рівнем ризику та розподіл вимог до використання систем штучного інтелекту; гнучкий механізм підтвердження відповідності вимогам для стимулювання та розвитку нових технологій; тощо. The article deals with the issues of strategic and tactical level of introduction of artificial intelligence technologies into public practice, with a special emphasis on their use in law enforcement and judicial activities.The author formulates the perspective tasks of legal regulation of artificial intelligence, including: 1) stimulating socially efficient use of technologies and minimizing the risks of their misuse; 2) ensuring maximum diversification of technological solutions and technological neutrality; 3) transition to a new legal regulation scheme; 4) formation of «mixed justice» and «artificial intelligence justice»; 5) convergence of legal and technical sciences; 6) ensuring legal guarantees for the effective development of the information environment. The author outlines the risks of using artificial intelligence, such as privacy violations, behavioral manipulation, discrimination, and opacity, which correspond to the problems of using artificial intelligence systems to combat crime.The author analyzes the provisions of the draft AIA to classify artificial intelligence programs depending on potential risk levels, highlight mechanisms for supporting research and innovation in the field of artificial intelligence, and define requirements for high-risk of artificial intelligence providers.The author argues that currently in Ukraine there is a problem with legal regulation of the use of artificial intelligence systems. The author suggests a number of provisions which should be reflected in national legislation in this regard, in particular, a clear definition based on the European approach; classification of the areas of artificial intelligence use by the level of risk and distribution of requirements for the use of artificial intelligence systems; a flexible mechanism for confirming compliance with the requirements to stimulate and develop new technologies, etc.