Дослідження ролі штучного інтелекту у створенні нових форм візуального мистецтва

Abstract

У статті досліджено важливі практичні аспекти співпраці між людською креативністю та штучним інтелектом. З’ясовано, що сучасні нейронні мережі значно спрощують процес створення зображень і генерації ілюстрацій для широкої аудиторії. Це робить самовираження доступнішим, але водночас постає питання збереження ексклюзивності та автентичності творчості. Доведено, що розвиток штучного інтелекту поставив під сумнів традиційні підходи до створення мистецтва, переосмисливши роль автора в сучасній культурі. Технології штучного інтелекту не лише пропонують нові засоби художнього вираження, а й відкривають перспективи для дискусій щодо меж творчості та технологій у цифрову епоху. Обґрунтовано використання генеративних змагальних нейронних мереж (GAN), які значно спростили процес створення інноваційних творів мистецтва, що сприяє взаємодії між митцями, галереями та аукціонами. Визначено, що технології штучного інтелекту є перспективним інструментом для реставрації й збереження культурної спадщини завдяки алгоритмам аналізу й відновлення пошкоджених артефактів. Окреслено майбутні перспективи застосування технологій штучного інтелекту в мистецтві, зокрема вдосконалення його здатності адаптуватися до художнього стилю митця та інтеграція у виставкові практики й інтерактивні інсталяції. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти впливу ШІ на мистецтво. Визначено, що до переваг належать розширення можливостей для експериментів, автоматизація рутинних процесів, висока швидкість і точність роботи, варіативність застосувань у різних формах мистецтва. Негативними аспектами є ризик стандартизації, непередбачуваність результатів і відсутність емоційної глибини. Зазначено, що застосування ШІ та обчислювальної естетики в мистецькому навчанні зумовлює нові виклики перед педагогами, дослідниками та суспільством загалом. З’ясовано, що гібридні методи, які поєднують людську креативність з алгоритмічними інноваціями, мають значний потенціал для ініціювання появи нових форм мистецького самовираження. The article explores important practical aspects of cooperation between human creativity and artificial intelligence. It is found that modern neural networks greatly simplify the process of creating images and generating illustrations for a wide audience. This makes self-expression more accessible, but at the same time raises the issue of preserving the exclusivity and authenticity of creativity. It is proved that the development of artificial intelligence has challenged traditional approaches to art creation, rethinking the role of the author in contemporary culture. Artificial intelligence technologies not only offer new means of artistic expression, but also open up prospects for discussions about the boundaries of creativity and technology in the digital age.The use of generative adversarial neural networks (GANs) is substantiated, which has greatly simplified the process of creating innovative works of art, which facilitates interaction between artists, galleries and auctions. It has been determined that artificial intelligence technologies are a promising tool for the restoration and preservation of cultural heritage through algorithms for analyzing and restoring damaged artifacts. Future prospects for the use of artificial intelligence technologies in art are outlined, in particular, improving its ability to adapt to the artist’s artistic style and integrating it into exhibition practices and interactive installations. Positive and negative aspects of AI’s impact on art are analyzed. It is determined that the advantages include expanding opportunities for experimentation, automation of routine processes, high speed and accuracy of work, and variability of applications in various art forms. The negative aspects are the risk of standardization, unpredictability of results, and lack of emotional depth. It is noted that the use of AI and computational aesthetics in art education poses new challenges to educators, researchers, and society as a whole. It has been found that hybrid methods that combine human creativity with algorithmic innovations have significant potential to initiate the emergence of new forms of artistic expression.