Етнонаціональна політика держави як чинник гарантування права громадян на безпеку

Abstract

У статті акцентується на тій функції органів влади, яка полягає у всебічному сприянні нормативному врегулюванню етнонаціонального розвитку держави, розробленні та впровадженні оптимальних моделей міжнаціонального порозуміння, запобіганні й унеможливленні конфліктогенних ситуацій, що зумовлені міжетнічними тертями, а також забезпеченні при цьому права кожного громадянина на безпеку в контексті самореалізації та прояву ідентичності (зокрема й національної). Зокрема, ця розвідка демонструє залежність безпекового середовища соціуму від етнонаціональної політики держави, яка, своєю чергою, зумовлює засоби гарантування права громадян на особисту безпеку.Автори резюмують, що етнонаціональна політика держави має передбачати взаємоузгодженість цілої низки концепцій і теорій, зокрема – етнічної та культурної гетерогенності, мультикультурної держави, акультурації, «етніцистської позиції» та інших. При цьому одним із основних критеріїв оцінки якості такої політики має бути рівень гарантованості права громадянам на особисту безпеку в поєднанні з можливістю на вільний розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності, тобто самореалізації та самоідентифікації. А в умовах стрімкого розвитку глобалізації сучасного світу цей аспект обов’язково має супроводжуватися формуванням міжнародної системи захисту прав етнічних і релігійних меншин з урахуванням правових, соціально-економічних, громадсько-політичних і гуманітарних чинників. The article focuses on the function of the authorities which is supposed to comprehensively promote the normative regulation of the ethno-national development of the state, develop and implement optimal models of interethnic understanding, prevent and eliminate conflict situations caused by interethnic frictions, and at the same time ensure the right of every citizen to security in the context of self-realisation and manifestation of identity (including national identity). In particular, this study demonstrates the dependence of the security environment of society on the ethno- national policy of the state, which, in turn, determines the means of guaranteeing the right of citizens to personal security. The authors summaries that the ethno-national policy of the state should provide for the coherence of a number of concepts and theories, including ethnic and cultural heterogeneity, multicultural state, acculturation, «ethnicist position» and others. At the same time, one of the main criteria for assessing the quality of such a policy should be the level of guarantee of the right to personal security for citizens, combined with the possibility of free development of ethnic, cultural, linguistic and religious identity, i.e. self-realisation and self-identification. And in the context of the rapid development of globalization of the modern world, this aspect must necessarily be accompanied by the formation of an international system for the protection of the rights of ethnic and religious minorities, taking into account legal, socio-economic, socio-political and humanitarian factors.