Особливості синдрому «професійного вигорання» у викладачів туристичних дисциплін

Abstract

Педагог закладу вищої освіти – це передусім людина, в руках якої опиняється особистість дитини, її розвиток, навчання, виховання, а згодом і професійне спрямування. Життя будь-якої особистості на кожному етапі свого життя тісно переплітається із педагогічними працівниками – вчителями та викладачами. У сучасному світі, професія педагога зазнає впливу багатьох стресових факторів, що призводить до розвитку у нього «професійного вигорання», виснаження психологічних та фізичних сил, що призводить до неефективної професійної діяльності, погіршення психологічного та фізичного самопочуття, псування стосунків у педагогічному колективі та суспільстві. Актуальність даної теми дослідження полягає у тому, що стреси викликані педагогічною діяльністю впливають на все життя людини, призводять до втрати здоров’я, особистісних та психологічних змін, призводять до зниження працездатності та професіоналізму педагога. У статті нами розглядаються психолого-педагогічні особливості «професійного вигорання» у педагогічних працівників туристичних дисципін. Викладачі туристичних дисциплін часто стикаються з підвищеним рівнем стресу, емоційним відчуттям та перевантаженням. Їхня включає роботу не лише викладання теоретичного матеріалу, а й практичну підготовку студентів, організацію екскурсій, польових досліджень, що потребує значних фізичних та психологічних зусиль. Аналіз багатьох праць, що стосується даного питання наводить вчених на думку, що «професійне вигорання»  це стан особистості коли викладач втрачає життєвий тонус під впливом професійного стресу. Однак здатність протистояти «вигоранню» залежить перед усім від типу нервової системи педагога, та виражається у порушеннях фізичних,психічних та психосоматичних розладах. Також систематизація даних вказує на невизначеність науковців, у правильності єдиної моделі та тлумачення феномену «професійного вигорання», хоча дане питання є серйозною проблемою для педагогів закладів освіти, оскільки попередження та виявлення заздалегідь його у педагога, являється запорукою ефективного освітнього процесу. A teacher in a higher education institution plays a crucial role in shaping a student's personality, development, education, upbringing, and ultimately, professional orientation. At every stage of life, an individual's growth is closely intertwined with the influence of educators—teachers and lecturers. In today's world, the teaching profession is subject to numerous stress factors, leading to "professional burnout," characterized by psychological and physical exhaustion. This, in turn, results in decreased professional effectiveness, deteriorating psychological and physical well-being, and strained relationships within the teaching staff and society. The relevance of this research lies in the fact that stressors associated with teaching impact an individual's overall life, contributing to health deterioration, personal and psychological changes, reduced work capacity, and diminished professionalism. This article examines the psychological and pedagogical aspects of "professional burnout" among educators of tourism disciplines. Lecturers in this field often experience heightened levels of stress, emotional strain, and workload. Their responsibilities extend beyond theoretical instruction to include practical student training, organizing excursions, and conducting field research, all of which demand substantial physical and psychological effort. An analysis of various studies on this issue suggests that "professional burnout" is a state in which lecturers lose vitality due to professional stress. However, a teacher’s susceptibility to burnout largely depends on their nervous system type and may manifest in physical, mental, and psychosomatic disorders. Furthermore, the systematization of data highlights the lack of consensus among researches regarding the accuracy of a single model and the interpretation of the "professional burnout" phenomenon. Despite this, the issue remains a significant concern for educators of educational institutions, as early prevention and identification of burnout are critical to maintaining an effective educational process.