Окремі проблеми притягнення до відповідальності за вчинення геноциду

Abstract

Наше воєнне сьогодення потребує відповідей на правові питання, які не були та-кими ж актуальними за мирних днів. Серед їхнього досить широкого переліку, як от співробітництво із Міжнародним кримінальним судом у перебігу притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжких міжнародних злочинів; особливості його юрисдикцій, зокрема і при вчиненні агресії; національні та міжнародні підстави командної відповідальності; розмежування процесуальних затримань та взяття у полон, зокрема і при вчиненні воєнних злочинів1, тощо, проблематика притягнення до відповідальності за вчинений та вчинюваний геноцид щодо української нації є теж надважливим та на часі. У крайній період спостерігаємо певні зрушення у національному правовому полі. Але, очевидно, що ті проблеми, які маємо із офіційним українським перекладом Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, із вибірковим «уривчастим» удосконаленням кримінального процесуального та кримінального законодавства тощо, не могли позитивно позначитися на тому стані справ, який маємо на сьогодні у розглядуваній царині. Тому й доводиться констатувати недосконалість, як самої структури раніше чинної редакції статті 442 КК України, так і її частини, а також діючої на сьогодні статті. Наяв-на разюча невідповідність унормованих у обох її варіантах таких форм геноциду, які б відповідали автентичному тексту статті 6 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду і Елементам злочинів у його доповнення та статті ІІ Конвенції про запобігання та покарання злочину геноциду від 1948 року. Як результат, варто задатися простим процесуальним питанням, а якими ж будуть результати відповідних притягнень до кримінальної відповідальності, якщо такий стан справ із матеріальною нормою? Our military present requires answers to legal questions that were not as relevant in peacetime. Among their rather wide list, such as cooperation with the International Criminal Court in the course of bringing to criminal responsibility for the commission of serious international crimes; the peculiarities of its jurisdictions, including in the commission of aggression; national and international grounds for command responsibility; the distinction between procedural detention and capture, including in the commission of war crimes, etc., the issue of bringing to responsibility for the committed and ongoing genocide against the Ukrainian nation is also extremely important and timely. In the extreme period, we observe certain developments in the national legal field. But, obviously, the problems that we have with the official Ukrainian translation of the Rome Statute of the International Criminal Court, with the selective «fragmentary» improvement of criminal procedural and criminal legislation, etc., could not have a positive impact on the state of affairs that we have today in the area under consideration. Therefore, we have to state the imperfection of both the structure of the previously valid version of Article 442 of the Criminal Code of Ukraine, as well as its part, as well as the article currently in force. There is a striking discrepancy between the forms of genocide regulated in both its versions, which would correspond to the authentic text of Article 6 of the Rome Statute of the International Criminal Court and the Elements of Crimes in its supplement and Article II of the 1948 Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. As a result, it is worth asking a simple procedural question, and what will be the results of the corresponding criminal prosecutions, if such a state of affairs is with the substantive norm?