Відмова потерпілого від обвинувачення за ситуації, коли щодо певної кваліфікації вже не діють правила приватності: окремі проблеми

Abstract

Мета цієї наукової публікації полягає в аналізі виявлених суддями апеляційної інстанції та Верховного Суду проблем, які є не лише в доктринальних підходах та чинному кримінальному процесуальному законодавстві, а й у судовій практиці. Проаналізовано проміжні завдання, серед яких поставлено й кінцеве - щодо з ’ясування, чи не зазіхнув законодавець на конституційну засаду верховенства права, звужуючи процесуальні права учасників кримінального провадження під час ухвалення нових законів, які є частиною кримінального процесуального законодавства. Обґрунтовано наступні тези про те, що в процесі судового провадження позбавлення потерпілого - юридичної особи, якому кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, наявного в нього із початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення права на відмову від обвинувачення, у спосіб виключення законодавцем пункту 3 із частини 1 статті 477 КПК України, потрібно одночасно розглядати в площині загрози порушення конституційної засади верховенства права та дотримання (недотримання) частини 1 статті 5 КПК України. Доведено, що в запропонованій для розгляду членам Науково-консультативної ради при Верховному Суді ситуації кримінальне провадження не могло бути закрите судом «у зв ’язку із відмовою потерпілого від підтримання обвинувачення», зокрема і через порушення процедурної складової, яка передбачена в КПК України. The purpose o f this scientific publication is to analyze the problems identified by the judges o f the appellate court and the Supreme Court, which exist not only in doctrinal approaches and current criminal procedural legislation, but also in judicial practice, taking into account various arguments regarding the formulation o f the possibility (impossibility) o f acceptance by the investigator, prosecutor, and court to accept the victim's refusal to press charges, the form o f such refusal, the legally regulated sequence o f actions o f the prosecutor and the victim, in a situation where proceedings based on a private accusation (or, as scholars and the Supreme Court correctly call it, a private-public accusation) have been “transferred” by the legislator to the public sphere. Among other intermediate tasks described, the final one is to determine whether the legislator has infringed upon the constitutional principle o f the rule o f law by narrowing the procedural rights o f participants in criminal proceedings when adopting new laws that are part o f criminal procedural legislation. The following arguments are well-founded: that depriving a victim - a legal entity that has suffered property damage as a result o f a criminal offense - of its right to refuse to press charges, which it has had since the beginning o f the criminal proceedings in the form o f a private prosecution, by the legislator's exclusion ofparagraph 3 from part 1 o f Article 477 o f the CPC o f Ukraine, should be considered simultaneously in terms o f the threat o f violation o f the constitutional principle o f the rule o f law and compliance (non-compliance) with part 1 ofArticle 5 o f the CPC o f Ukraine. It has been proven that in the situation proposed for consideration by the members o f the Scientific Advisory Council at the Supreme Court, the criminal proceedings could not be closed by the court “due to the victim's refusal to support the charges”, in particular due to a violation o f the procedural component provided for in the CPC o f Ukraine.