Віртуальна архітектура як засіб відтворення культурної спадщини

Abstract

Метою дослідження магістерської роботи є дослідити можливості застосування імерсивних технологій в сфері архітектури як інструменту для відтворення та популяризації культурної спадщини. Дослідити та розвинути методологію використання VR в освітньому та культурному процесах. Опанувати новітні методи 3D-моделювання. На основі проведеного аналізу сформулювати основні вимоги до створення віртуальних архітектурних моделей і розробити концептуальну пропозицію відтворення об'єктів мистецтва у цифровому середовищі. В першому розділі розглянуто теоретичні аспекти формування віртуальної архітектури як міждисциплінарного напряму, що поєднує архітектурне проєктування, цифрові технології та віртуальні середовища. Уточнено поняття «віртуальна архітектура» та визначено її ключові особливості, серед яких нематеріальність, інтерактивність, гнучкість просторових форм і залежність від цифрових платформ та програмних засобів. Проаналізовано етапи становлення віртуальної архітектури, а також українські й іноземні дослідження, що дозволило простежити еволюцію підходів до її осмислення - від експериментальних концепцій до повноцінного інструменту проєктування та комунікації. В другому розділі розглянуто сучасні методи відтворення об'єктів культурної спадщини із застосуванням цифрових технологій, що дозволило сформувати цілісне уявлення про процес збереження, інтерпретації та презентації мистецьких артефактів у VR-середовищі. Проаналізовано основні способи фіксації цінних предметів мистецтва — від традиційних методів графічної документації до сучасних цифрових підходів, зокрема фотограмметрії. Визначено, що саме цифрові методи забезпечують найвищий рівень точності у відтворенні геометрії, фактури та кольорових характеристик об'єктів, що є критично важливим для подальшої наукової роботи, реставраційних процесів і створення віртуальних експозицій. Також підкреслено значення 3D-сканування як інструменту збереження культурної спадщини в умовах фізичного зношення, втрати або руйнування автентичних предметів. Третій розділ представляє загальні дані, процес створення віртуальної моделі центру культурної спадщини як комплексного цифрового середовища, що поєднує архітектурні, функціональні та експозиційні рішення. Основна увага приділялась формуванню цілісного образу об'єкта, який не лише відображає культурну ідентичність, але й забезпечує зручну навігацію та інтерактивну взаємодію з користувачем. Аналіз зовнішнього вигляду та символіки дозволив визначити ключові візуальні акценти проєкту. Архітектурний образ центру побудовано на поєднанні сучасних форм із традиційними мотивами, що сприяє гармонійному діалогу між минулим і теперішнім. Використання символічних елементів підкреслює ідею збереження культурної спадщини та формує впізнавану айдентику простору. Віртуальне середовище дає можливість гнучко працювати з формами, світлом і матеріалами, що значно розширює художні засоби представлення об'єкта. В четвертому розділі розглянуто питання техніки безпеки під час роботи з VR-гарнітурою як важливого інструмента сучасного цифрового проєктування. Використання VR-технологій значно розширює можливості презентації архітектурних об'єктів, проте потребує дотримання чітко визначених правил експлуатації обладнання та організації робочого процесу.