Крайні ініціативи Міжнародного кримінального суду, європейських інституцій як вектор до оптимізації розслідувань, збору доказів воєнних злочинів щодо довкілля України та екоциду за чинним українським законодавством

Abstract

Мета запропонованої наукової розвідки полягає в аналізі крайніх із ініціатив Ради Європи та Міжнародного кримінального суду щодо захисту довкілля засобам кримінального права та міжнародного кримінального права задля прогнозування способів покращення стану національних розслідувань екоциду та воєнних злочинів щодо довкілля України. Серед поставлених завдань виділено базове стосовно систематизації наявних рекомендацій для оптимізації процесів зі збору доказів воєнних злочинів щодо довкілля України та екоциду. Обґрунтовано умовисновок про те, що, на відміну від крайніх підходів Міжнародного кримінального суду, у Римському Статуті якого відсутні положення про заподіяння шкоди навколишньому середовищу, за винятком статті 8 (2)(b) (iv) (наразі не застосовувалася в практиці Міжнародного кримінального суду), в чинному Кримінальному кодексі України розмежовано екоцид та воєнні злочини щодо довкілля в окремі склади злочинів. Відповідно, внесення інформації стосовно вчинення таких кримінальних правопорушень у Єдиний реєстр досудових розслідувань та організація роботи із формування доказової бази є відмінними в кожному із цих двох випадків. Аргументовано, що поряд із традиційним збором інформації в таких кримінальних провадженнях активно використовуються відкриті джерела для формування доказової бази та дані цифрових картографічних матеріалів на постраждалі території (об’єкти) тощо. Встановлення масштабу заподіяної шкоди в цій категорії кримінальних проваджень є надважливим, і висновки інженерно-екологічної та інших комплексних експертиз є вагомим джерелом доказів. The aim of this research is to analyse the most recent initiatives of the Council of Europe and the International Criminal Court regarding the protection of the environment through criminal law and international criminal law in order to identify ways to improve national investigations of ecocide and war crimes against the environment in Ukraine. Among the tasks set, the basic one is to systematise existing recommendations for optimising the processes of collecting evidence of war crimes against the environment in Ukraine and ecocide. It is reasonable to conclude that, unlike the extreme approaches of the International Criminal Court, whose Rome Statute does not contain provisions on damage to the environment, with the exception of Article 8 (2) (b) (iv), examples of which have not yet been applied in the practice of the International Criminal Court, the current Criminal Code of Ukraine distinguishes between ecocide and war crimes against the environment as separate offences. Accordingly, the entry of information into the Unified Register of Pre-trial Investigations and the organisation of work on the formation of the evidence base are different. It is argued that, in addition to traditional information gathering, open sources are actively used in such criminal proceedings to build a case and digital cartographic data on the affected areas (objects), etc. Determining the extent of damage caused in this category of criminal proceedings is extremely important, and the conclusions of engineering, environmental and other comprehensive expert examinations are a necessary source of evidence.