Ідіоматична креативність крізь призму теорії концептуальної інтеграції

Abstract

Статтю присвячено питанню взаємозв’язку поняття «ідіоматичної креативності» та теорії концептуальної інтеграції, запропоновано алгоритм аналізу модифікацій ідіом у термінах теорії концептуальної інтеграції (блендингу). Висунуто гіпотезу, що ідіоматику можна розглядати як форму і засіб взаємодії, яка уможливлює адаптацію дискурсивно значущої інформації у вигляді креативної модифікації, перетворення або спотворення структурно-семантичного прототипа (канонічної форми) ідіоми, виходячи з культурно-прагматичних установок і інтенцій комунікантів. Поняття «ідіоматичної креативності» розглядається як здатність учасників комунікації продукувати нові ідіоматичні одиниці у дискурсі або здійснювати їх комунікативно-прагматичну адаптацію відповідно до заданої інтенції. Метою розвідки є перевірити застосовність запропонованих принципів опису модифікацій ідіом до фактологічного матеріалу та встановити ефективність аналізу ідіоматики англійської мови з позицій теорії концептуальної інтеграції (блендингу). На першому етапі було виокремлено інтегрований простір (бленд) і встановлено вхідні простори та фрейми, за допомогою, яких вони структурувалися. Наступним кроком стало визначення загального простору і з’ясування його варіантологічної спрямованості. На наступному етапі було встановлено зв’язки окремо між вхідними просторами та вхідними просторами й інтегрованим простором. Сутність бленду (емерджентної структури) інтерпретується на основі процесів конструювання, наповнення та нарощення, які дали змогу більш точно визначити релевантну прагматичну та культурну інформацію. У подальшому було розкрито зміст життєво важливих відношень, якими керується мережа концептуальної інтеграції. Ключовими життєво важливими відношеннями встановлено відношення репрезентації, причини та наслідки й інтенціональності. The paper is a study of the interrelation between the concept of «idiomatic creativity» and the theory of conceptual integration. «Idiomatic creativity» is interpreted as the ability of interlocutors to individually or collectively create new idiomatic units or communicatively adapt them in accordance with the pragmatic intentions of the discourse. An algorithm for analyzing idiom modifications in terms of the theory of conceptual integration (blending) is proposed. It is hypothesized that idioms as a discourse-mediated phenomenon can be considered as an interface that allows communicators to carry out communicative adaptation of discourse-relevant information in the form of modification, transformation or distortion of the structural and semantic prototype (basic form) of an idiom on the basis of certain pragmatic and cultural strategies and in accordance with the intentions of interlocutors. The aim of the paper is to verify the possibility to apply the suggested principles of idiom modification to the present empirical material and ascertain the effectiveness of the analysis of English idiomatic in the context of the conceptual integration theory. In the first place, the integrated space (blend) was identified and the input spaces and frames which they were structured by were established. Subsequently, the generic space was arrived at and its national variety correlation was confirmed. Next, the links between the input spaces individually and the input spaces and the integrated space were determined. The essence of the blend (emergent structure) was defined on the basis of the processes of composition, completion and elaboration, which contributed to a more accurate identification of the relevant pragmatic and cultural information. Furthermore, the content of the vital relations governing the conceptual integration network was demonstrated. The most important vital relations are the vital relations of representation, cause and effect, and intentionality.