Методи ревіталізації втрачених історичних об’єктів та збереження руїн на території промислових підприємств

Abstract

Метою дослідження бакалаврської роботи є розробити науково обґрунтовану концепцію ревіталізації фільваркового комплексу на горі Замчище у с. Старі Богородчани на основі аналізу картографічних, архівних матеріалів та натурних обстежень; виявлення принципів делікатного включення втраченої спадщини в сучасний громадсько-рекреаційний контекст.

В першому розділі розглянуто поняття «ревіталізація» та її значення у збереженні культурної спадщини. Поняття «ревіталізація» прийшло до архітектурного словника з медицини та соціальних наук, де воно первісно позначало процес відновлення функціональних можливостей ослабленого організму. В другому розділі розглянуто історію та легенди території та маєтку. Богородчани – містечко в Івано-Франківській області, розташоване в долині річки Бистриці Солотвинської. Поселення вперше згадується в документах XV ст. і упродовж наступних століть розвивалося як характерний для Галичини тип містечка з торговою функцією та змішаним конфесійним середовищем. Гора Замчище, розташована на північно-західній периферії поселення, отримала свою назву від середньовічного укріпленого об'єкта, зведеного, ймовірно, у XIV–XV ст. для контролю над переправою і торговим шляхом долиною Бистриці

Третій розділ представляє формування методології ревіталізації та благоустрою території. Методологія ревіталізації Замчища ґрунтується на трьох взаємопов'язаних принципах, обраних з урахуванням специфіки об'єкта. Перший – принцип мінімального і оборотного втручання (minimal and reversible intervention), відповідно до якого жоден запропонований елемент не повинен завдавати незворотних змін ані рельєфу, ані можливим підземним залишкам. В четвертому розділі розглянуто проєктну концепція для Замчища розроблялась з урахуванням суттєвих інженерних і правових обмежень, що накладаються на частину ділянки через наявність технічної інфраструктури, пов'язаної з охолоджувальною системою підземного газового сховища.