Короткий опис(реферат):
Вибравши курс до економічного і політичного об’єднання європейських держав, Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати вітчизняні положення кримінальної антикорупційної політики з нормами міжнародного права. Серед основних міжнародно-правових договорів у сфері запобігання корупції, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, виділяють Кримінальну
конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією 1999 р. та Конвенцію ООН проти корупції 2003 р. Однак, як показав порівняльно-правовий аналіз норм про криміналізацію корупційних правопорушень цих Конвенцій та КК України, питання імплементації положень міжнародних антикорупційних документів у законодавство України в аспекті кримінальної відповідальності за корупційні право-
порушення потребують пильної уваги законодавця. Доведено, що поняття «службова особа» КК України (ст. ст. 18, 364) не узгоджується з Конвенцією ООН проти корупції (ст. 2) та Конвенцією про боротьбу з корупцією (ст. 1), які послуговуються термінологічним сполученням «посадова особа». Таке ж зауваження стосується і використання у КК України поняття «неправомірна вигода», оскільки Конвенції для позначення предмета корупційних кримінальних правопорушень оперують поняттям «неправомірна перевага». Також встановлено неузгодженість ст. ст. 49, 80, 209, 3683, 3684, 3692, 396 КК України із ст. ст. 18, 21, 23, 29 Конвенції ООН проти корупції. Обґрунтовано, що прийняття ст. 3682 «Незаконне збагачення» КК, яка визнана неконституційною і редакція якої не відповідала ст. 20 Конвенції ООН проти корупції уже на стадії її розробки, було усвідомленим вольовим актом, який може мати власну корупційну історію з усіма правовими наслідками.
На підставі дослідження робиться висновок про те, що сучасний законотворчий процес містить недоліки не тільки щодо термінологічного та класифікаційного характеру у кримінально-правовому розумінні корупційних правопорушень. Під час розробки та прийняття законів відбувається невиправдане використання складних конструкцій в описі способів вчинення таких порушень. Заборонні норми про корупцію не узгоджуються з іншими положенням КК та приписами міжнародного права.
Суть розробки, основні результати:
Габуда А., Репецький С. Криміналізація корупційних правопорушень у КК України та міжнародному праві: порівняльний аналіз // Підприємництво, господарство та право, 2020. № 4(290). С. 283-287.