Університет Короля Данила

Криміналізація корупційних правопорушень у КК України та міжнародному праві: порівняльний аналіз

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Габуда, Андрій
dc.contributor.author Репецький, Сергій
dc.date.accessioned 2023-12-18T09:31:39Z
dc.date.available 2023-12-18T09:31:39Z
dc.date.issued 2020
dc.identifier.citation Габуда А., Репецький С. Криміналізація корупційних правопорушень у КК України та міжнародному праві: порівняльний аналіз // Підприємництво, господарство і право, 2020. №4(290). С. 283-287. uk_UA
dc.identifier.issn 2663-5313
dc.identifier.other УДК 343.3
dc.identifier.uri http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/432
dc.description Габуда А., Репецький С. Криміналізація корупційних правопорушень у КК України та міжнародному праві: порівняльний аналіз // Підприємництво, господарство та право, 2020. № 4(290). С. 283-287. uk_UA
dc.description.abstract Вибравши курс до економічного і політичного об’єднання європейських держав, Україна взяла на себе зобов’язання гармонізувати вітчизняні положення кримінальної антикорупційної політики з нормами міжнародного права. Серед основних міжнародно-правових договорів у сфері запобігання корупції, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, виділяють Кримінальну конвенцію Ради Європи про боротьбу з корупцією 1999 р. та Конвенцію ООН проти корупції 2003 р. Однак, як показав порівняльно-правовий аналіз норм про криміналізацію корупційних правопорушень цих Конвенцій та КК України, питання імплементації положень міжнародних антикорупційних документів у законодавство України в аспекті кримінальної відповідальності за корупційні право- порушення потребують пильної уваги законодавця. Доведено, що поняття «службова особа» КК України (ст. ст. 18, 364) не узгоджується з Конвенцією ООН проти корупції (ст. 2) та Конвенцією про боротьбу з корупцією (ст. 1), які послуговуються термінологічним сполученням «посадова особа». Таке ж зауваження стосується і використання у КК України поняття «неправомірна вигода», оскільки Конвенції для позначення предмета корупційних кримінальних правопорушень оперують поняттям «неправомірна перевага». Також встановлено неузгодженість ст. ст. 49, 80, 209, 3683, 3684, 3692, 396 КК України із ст. ст. 18, 21, 23, 29 Конвенції ООН проти корупції. Обґрунтовано, що прийняття ст. 3682 «Незаконне збагачення» КК, яка визнана неконституційною і редакція якої не відповідала ст. 20 Конвенції ООН проти корупції уже на стадії її розробки, було усвідомленим вольовим актом, який може мати власну корупційну історію з усіма правовими наслідками. На підставі дослідження робиться висновок про те, що сучасний законотворчий процес містить недоліки не тільки щодо термінологічного та класифікаційного характеру у кримінально-правовому розумінні корупційних правопорушень. Під час розробки та прийняття законів відбувається невиправдане використання складних конструкцій в описі способів вчинення таких порушень. Заборонні норми про корупцію не узгоджуються з іншими положенням КК та приписами міжнародного права. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.publisher К.: Вид. ТОВ "Гарантія" uk_UA
dc.subject корупція uk_UA
dc.subject імплементація uk_UA
dc.subject міжнародні зобов'язання uk_UA
dc.subject корупційне кримінальне правопорушення uk_UA
dc.subject невідповідність норм uk_UA
dc.title Криміналізація корупційних правопорушень у КК України та міжнародному праві: порівняльний аналіз uk_UA
dc.title.alternative [Текст] uk_UA
dc.type Article uk_UA


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу