Університет Короля Данила

Неконституційність статей 366-1, 368-2 Кримінального Кодексу України: іронія долі, або Вади законодавчого процесу

Show simple item record

dc.contributor.author Габуда, Андрій Степанович
dc.date.accessioned 2023-12-19T06:45:32Z
dc.date.available 2023-12-19T06:45:32Z
dc.date.issued 2021
dc.identifier.citation Габуда А. С. Неконституційність статей 366-1, 368-2 Кримінального Кодексу України: іронія долі, або Вади законодавчого процесу // Проблеми законності, 2021. Випуск 152. С. 102-110. uk_UA
dc.identifier.issn 2224-9281
dc.identifier.other УДК 343.352
dc.identifier.uri http://repository.ukd.edu.ua/xmlui/handle/123456789/437
dc.description Габуда А. С. Неконституційність статей 366-1, 368-2 Кримінального Кодексу України: іронія долі, або Вади законодавчого процесу // Проблеми законності, 2021. Випуск 152. С. 102-110. uk_UA
dc.description.abstract Боротьба з корупцією в Україні породжує усе нові способи протидії цьому явищу, часто приймається нове та удосконалюється чинне антикорупційне законодавство. Так, серед іншого, у 2011 році. український парламент запровадив кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, а в 2014 – за декларування недостовірної інформації, доповнивши КК України відповідно статтями 368-2 та 366-1. Однак, незважаючи на їх тривалу дію у структурі кримінально-правового механізму протидії корупції, вони так і не стали ефективними інструментами у антикорупційній боротьбі. Проблеми із застосуванням статей 366-1, 368-2 виникли з моменту введення їх в дію, бо в ході законодавчого процесу були допущені серйозні вади у конструкції цих норм. У кінцевому результаті на підставі рішення Конституційного Суду України зазначені статті втратили чинність. Мета статті полягає у тому, щоб дослідити процес законотворення і встановити причини прийняття завідомо недієвих норм про декларування недостовірної інформації і незаконне збагачення. Стаття вказує на нездатність Апарату Верховної Ради України, до структури якого входять інститут законодавства, науково-експертне управління, юридичне управління, відділ зв’язків з органами правосуддя, відділ контролю та інші підрозділи, забезпечити на належному рівні якість результатів законодавчої роботи. Ці «інститути-запобіжники» виявилися не в змозі запобігати розробленню, прийняттю недосконалих і завідомо неконституційних законів, що підтверджується прикладами запровадження відповідальності, передбаченої статтями 366-1, 368-2 КК, та внесення до них неодноразових маніпулятивних змін уже після набрання чинності. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.publisher Харків: Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого uk_UA
dc.subject корупція uk_UA
dc.subject криміналізація uk_UA
dc.subject імплементація uk_UA
dc.subject декларування uk_UA
dc.subject незаконне збагачення uk_UA
dc.subject недостовірна інформація uk_UA
dc.title Неконституційність статей 366-1, 368-2 Кримінального Кодексу України: іронія долі, або Вади законодавчого процесу uk_UA
dc.title.alternative [Текст] uk_UA
dc.type Article uk_UA


Files in this item

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Search DSpace


Browse

My Account