Окремі питання правового статусу викривача

Abstract

Метою роботи є проаналізувати чинне законодавство у частині, що стосується правового статусу викривача, та з’ясувати, наскільки співпадають правові позиції різних нормативно-правових актів у цьому питанні. В процесі дослідження визначено, що викривач як учасник кримінального провадження, з’явився у вітчизняному правовому полі в зв’язку із внесенням змін до антикорупційного законодавства. Вказані зміни торкнулися понятійного апарату, було визначено шляхи і способи повідомлення інформації викривачем про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, запроваджено гарантії правового статусу викривача, впроваджено конкретні заходи захисту як викривача, так і його близьких осіб, та доповнено повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції в частині, що стосується співпраці з викривачем та захисту його інтересів. Однак, окремі положення антикорупційного законодавства, зокрема, Закону України «Про запобігання корупції» в частині, що стосуються правового статусу викривача, та окремі положення КПК України, що стосуються процесуального статусу викривача як учасника кримінального провадження, потребують узгодження та удосконалення. В процесі дослідження встановлено, що поняття викривача, яке надається Законом України «Про запобігання корупції», є дещо вужчим від аналогічного поняття, що надається КПК України, що в окремих випадках може завадити використанню всього спектру заходів захисту та гарантій викривачів, які передбачені чинним законодавством. Крім цього, визначено, що не в повній мірі можуть бути поєднані процесуальні статуси викривача та свідка у кримінальному провадженні внаслідок окремих неузгодженостей між обсягом прав викривача, які регламентуються Законом України «Про запобігання корупції» та КПК України відповідно.