Abstract:
В статті розкрито окремі механізми запобігання корупційним проявам в процесі подання, розгляду заяви та прийнятті рішення ТЦК та СП про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зроблено короткий аналіз історії створення сучасних ТЦК та СП. Розглянуто основні нормативно-правові акти, які регулюють питання отримання відстрочки від мобілізації. Описано найбільш поширені корупційні ризики, що мають місце в сучасних умовах в роботі центрів комплектування як органів публічного управління. Проаналізовано найбільш поширені зловживання працівників ТЦК та СП в плані надання відстрочки від мобілізації: безпідставна відмова від прийняття заяви про відстрочку без попереднього проходження особою ВЛК; відмова від реєстрації заяви про відстрочку за умови пред’явлення особою разом із пакетом інших документів електронного військово-облікового документу в роздрукованому вигляді; відмова у видачі довідки про відстрочку навіть за умови позитивного прийняття комісією рішення про відстрочку, без проходження ВЛК. Наведено актуальні приклади із судової та адвокатської практики. Визначено роль та місце адвокатури в реалізації військовозобов’язаними права на відстрочку. Обґрунтовано доцільність подання адвокатського запиту, як письмового звернення адвоката до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їх посадових та службових осіб, про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги військовозобов’язаному. The article reveals certain mechanisms for preventing corruption in the process of submission, consideration of an application and decision-making by the territorial recruitment and social support centers on granting a deferment from military service during mobilization. A brief analysis of the history of creation of modern TR and SSC. The main legal acts regulating the issue of obtaining a deferment from mobilization are considered. The author describes the most common corruption risks that occur in modern conditions in the work of recruitment centers as public administration bodies. The author analyses the most common abuses by employees of recruitment centres in terms of granting deferment from mobilisation: unjustified refusal to accept an application for deferment without a person's prior passage of the military qualification commission; refusal to register an application for deferment if a person presents an electronic military registration document in printed form together with a package of other documents; refusal to issue a certificate of deferment even if the commission makes a positive decision on deferment, without passing the military qualification commission. The author provides relevant examples from judicial and advocacy practice. The role and place of the Bar in the exercise of the right to deferment by persons liable for military service is determined. The author substantiates the expediency of submitting an attorney's request as a written appeal of an attorney to the territorial recruitment and social support centers, their officials and employees, to provide information and copies of documents required by an attorney for
providing legal assistance to persons liable for military service.
