Abstract:
Статтю присвячено розгляду явища «безеквівалентна лексика у перекладі». В лінгвістичній науці безеквівалентна лексика є одною із найскладніших проблем, яка хвилює як лінгвістів, так і практиків та теоретиків перекладу. Безеквівалентна лексика викликає певні труднощі під час перекладу, оскільки не перекладається
дослівно, тому потрібно шукати відповідники в мові перекладу. Робота чітко висвітлює, що проблема перекладу безеквівалентної лексики є глобальною, оскільки народи щодня обмінюються культурами, власними надбаннями. Проте кожна культура має свої характерні риси, те, чим вона відрізняється від іншої, відповідно створюється потреба у пошуку відповідностей для безеквіваленьних
понять.Проблемою перекладу безеквівалентної лексики займалися такі вчені, як Л.Щерба, М. Бажан, Т.Р.Левицька, А.В.Суперанська та інші. Але, незважаючи на значну кількість праць щодо вивчення безеквівалентної лексики, проблема досі залишається не повністю дослідженою. У даній статті були проаналізовані класифікації та роботи Корунець, Карабан, Печко, Мірам, Бронська та багатьох
інших лінгвістів, які досліджували явище безеквівалентності, відсутності еквівалентна у мові перекладу. Аналіз показав, що складність полягає у правильному виборі
методу перекладу. У дослідженні автори спиралися на класифікацію Бархударова, який виділяє такі методи: транскрипція і транслітерація, калькування, описовий переклад, наближений переклад і лексичні трансформації, які включають додавання, вилучення, заміну та контекстуальну заміну (конкретизацію, генералізацію та антонімічний переклад). Об’єкт дослідження даної роботи є безеквівалентність у перекладі. Предметом дослідження являються англійські та українські власні імена та назви. Метою дослідження є визначення поняття «безеквівалентна лексика»; виявити та проаналізувати в тексті переклад безеквівалентної лексикики. This work considers such a phenomenon as
“non-equivalent vocabulary”. In linguistics, non-equivalent vocabulary is one of the most difficult problems for both linguists and translators and theorists. Non-equivalent
vocabulary causes some difficulties in translation, as it is not translated literally, so you need to look for equivalents in the language of translation. The work clearly shows that
the problem of translating non-equivalent vocabulary is global, as peoples exchange cultures and their own possessions on a daily basis. However, each culture has its own characteristics, what makes it different from another. Such scientists as I. Korunets, V.Karaban, H. Miram, N.Pechko and others dealt with the problem of translation of non-equivalent vocabulary. But, despite the significant number of works on the study of non-equivalent vocabulary, the problem still remains unexplored. The classifications of non-equivalent translation were analyzed. It was investigated the phenomenon of non-
equivalence, absence equivalent in the language of translation. The analysis showed that the difficulty lies in the right choice of translation method. In the study we distinguish the following methods: transcription and transliteration, loan translation, descriptive translation, approximate translation and lexical transformations, which in turn include addition, deletion, replacement and contextual replacement (concretization, generalization and antonymic translation). Object of research: non-equivalence in translation. Subject of research: English and Ukrainian proper names and titles. Purpose: to define the concept of “non-equivalent vocabulary”; identify and analyze the translation of non-equivalent vocabulary in the text. Research methods: comparative and descriptive analysis. Structure of the work: the work consists of an introduction, table of contents, two sections and subsections, conclusions and a list of sources used.