Проблеми становлення та розвитку спадкування

Abstract

Актуальність статті полягає в тому, що чітке визначення та розмежування правових характеристик прав та обов’язків спадкодавця та спадкоємців як уповноважених суб'єктів спадкових правовідносин, їх відповідність сучасним загальнотеоретичним основам спадкового права, визначення елементів відповідних юридичних категорій мають суттєве теоретичне, а в кінцевому рахунку і практичне значення. Це є одним з кроків на шляху до побудови цілісної теорії спадкового права і, отже, його однакового застосування. У доктрині все ще немає єдності у визначенні самого спадкового правовідношення, його конструкції, моменту виникнення і припинення, прав і обов'язків, що становлять його зміст. З цієї причини відсутнє єдине поняття суб'єктів спадкового правовідношення, по-різному визначається коло таких суб'єктів. Існуючі в літературі класифікації спадкоємців не відображають повною мірою всі особливості їх окремих категорій. Наведені обставини висувають перед вітчизняною правовою наукою ряд конкретних завдань, серед яких – обґрунтування змісту, структури і механізму захисту основних прав людини, визначення правового стандарту забезпечення реалізації кожного конкретного права спадкодавця і спадкоємця. З’ясовано, що із загального порядку спадкування Руська Правда робила винятки. У разі, якщо у померлого не залишалося ні синів, ні дочок, майно йшло до князя, а після смерті осіб нижчого класу, смердів князь мав право на майно навіть при існуванні дочок, якщо не було синів. Після смерті матері успадковують ті діти, у яких вона проживала. Це пояснюється тим, що частка, яка залишалася, із майна чоловіка була надто незначна, щоб забезпечити її існування, а тому син або дочка, які взяли на себе утримання матері, у вигляді винагороди отримували майно, що залишилося після неї. Визначено, що Цивільний кодекс України при визначенні підстав спадкування надав пріоритет спадкуванню за заповітом, однак нотаріальна практика свідчить, що найбільш поширеним видом спадкування в Україні залишається спадкування за законом. Існуючий рівень правового регулювання спадкових правовідносин є не достатнім для того, щоб належним чином захистити права та визначити обов’язки спадкоємця та спадкодавця при спадкуванні.