Законотворча еквілібристика з е-декларуванням в Україні

Abstract

У статті, на підставі чинного законодавства та наукових доробок вчених, проаналізовано окремі аспекти законотворчої діяльності народних депутатів Верховної Ради України щодо запровадження та функціонування інституту електронного декларування в Україні. Відзначається, що система такого декларування є інструментом, який здатний підвищити ефективність і керованість нашої держави, адже є апробованим запобіжником корупційних ризиків у роботі державних службовців зарубіжних країн. Встановлено, що фінансовий контроль здійснюється з використанням специфічних організаційно-правових форм і методів спеціально-уповноваженими органами та спрямований на запобігання та виявлення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень. Разом з цим, впровадження електронного декларування на практиці виявило суттєві організаційно-правові недоліки його функціонування, які негативно впливають на дієвість цього інструменту у протидії корупції в Україні. Проведено аналіз існуючих проблем в частині правової регламентації функціонування системи фінансового контролю електронного декларування. З’ясовано, що на е-декларуванні активно наполягали українське суспільство та західні партнери України. Однак народні депутати тривалий час затягували прийняття необхідних законодавчих правок, часто змінювали уже запроваджені норми, вносили суперечливі зміни, що в результаті паралізувало роботу системи фінансового контролю. На сьогодні її не можна назвати ефективною через низький рівень результативності. Стверджується, що в українського парламенту уже протягом 30 років так і не сформувалися прагнення щодо встановлення й заохочення ефективних світових практик, спрямованих на запобігання та припинення корупції, у тому числі стосовно електронного декларування. Така недбала, безсистемна, а інколи й цілеспрямована на руйнування даного інституту нормотворча діяльність, свідчить про явне небажання самих народних обранців ставати відкритими та прозорими у здійсненні функцій держави. Тому, пропонується посилити дієвість парламентських правових інструментів, які виявилися нездатними запобігати законотворчій еквілібристиці, навіть в умовах воєнного стану. This article examines certain aspects of the legislative activities of the deputies of Ukrainian Parliament regarding the establishment and functioning of the electronic declaration system in Ukraine. It is noted that such a declaration system is an instrument for enhancing the efficiency and manageability of our state, as it serves as a tested preventive measure against corruption risks in the work of public officials in foreign countries. It is established that financial control is carried out through specific organizational and legal forms and methods by specially authorized bodies and aimed at preventing and detecting corruption-related violations. Along with this, the practical implementation of electronic declaration has revealed significant organizational and legal shortcomings of its functioning that negatively impact the effectiveness of this instrument in countering corruption in Ukraine. An analysis of the existing problems in terms of the legal regulation of functioning of the financial control system of electronic declaration was carried out. It is revealed that Ukrainian society and Western partners have actively advocated for e-declaration. Nevertheless, Members of Parliament delayed the adoption of necessary legislative amendments for a considerable period, often changed already implemented norms, and made contradictory changes, ultimately paralyzing the operation of the financial control system. As of today, it cannot be considered effective due to its low performance. It is argued that over the past 30 years, the Ukrainian Parliament has failed to establish a commitment to adopting and promoting effective international practices aimed at preventing and ending corruption, including regarding electronic declaration. This negligent, unsystematic, and sometimes aimed at the destruction of this institution legislative activitiy indicates the clear unwillingness of the elected officials to be open and transparent in performing state functions. Therefore, it is proposed to strengthen the effectiveness of parliamentary legal instruments that have proved inadequacy in preventing legislative equilibristics, even in times of the state of war.